Что принесли пушкин, лермонтов, гоголь во вторую половину 19 века?

первая половина 19 века у меня ассоциируется с пушкиным, лермонтовым. грибоедов, гоголь тоже жили и творили в это время, но все пушкин и лермонтов оставили более заметный след в , на мой взгляд.

пушкин родился 6 июня 1799 года, умер в 1837 году. лермонтов родился в 1814, умер в 1841 году, ему было всего 27 лет, пушкину -37. оба умерли от дуэлей, один с дантесом, другой с мартыновым. на счет грибоедова помню, что он был дипломатом и умер исполняя дипломатическую миссию, если я не ошибаюсь- в тегеране, если я не ошибаюсь. гоголь в конце жизни окончательно подался в мистику, его за это ругал белинский.  

первой половины 19 века- это оплот оппозиции царизму. гоголь написал комедию "ревизор"- где высмеивал порядки чиновников из глубинки, их взяточничество, раболепство, глупость. грибоедов написал комедию "горе от ума"- где главный герой- реформатор, вольнодумец, сталкивается с раболепием, закоснелостью мышления, не грамотностью других. лермонтов писал стихи, например "прощай не мытая россия", "смерть поэта", пушкин -"к чаадаеву" и прочее. все, кто хотел тогда высказать свои мысли брались за написание или критикование произведений. (белинский был талантливым критиком, выступающим против царизма, первой половины 19 века) тогда пользовались популярностью уроки , потому что лектор мог высказывать исподволь свои мнения, а публика прислушаться к ним. в мемуарах герцена говорится, что люди тогда живо интересовались новыми выпусками журналов, буквально зачитывали их до дыр, если там были заметки белинского или еще кого-то из вольнодумцев. в общем для тогдашнего общества была всем.

Скільки існував наш народ, стільки вкладав він свою мудрість у прислів’я та приказки. У них вся сила народного розуму, у них і заповіт нащадкам про те, як поводитись за життям і людьми, і розмірковування над важливими вічними питаннями. Знайомлячись із народними прислів’ями та приказками, я відзначив для себе, що вони зачіпають усі теми, які тільки можуть бути цікавими людині: є приказки про Батьківщину, про природу, про працю, про гроші, про здоров’я та хворобу, про добро і зло, життя та смерть, про родину. Не знайдеш і слів, щоб висловити всю глибину простої людської мудрості, яка прихована у таких коротких висловах! Мені сподобалися приказки та прислів’я, присвячені темі кохання. У них наших предків щодо цього вічного почуття, і норми народної моралі. Сила почуття і вічність справжнього кохання передано у таких прислів’ях: «Любов — не пожежа, займеться — не загасиш», або: «На любов і смак — товариш не всяк», «Не до чари, як хто кому не до пари». Висловлено у народній творчості і безкорисливість, щирість у почуттях: «Нехай борщ без сала, аби душа пристала», «Хоч у курені, аби до серця мені», «З перцем чи не з перцем, аби з добрим серцем». Читаючи художні твори, я часто дивувався з того, як вміло описує письменник красу дівчини, які епітети добирає, як влучно та поетично порівнює дівочу вроду з явищами природи. Тільки знайомлячись із народною творчістю, я зрозумів, що майже всі порівняння взяті саме з фольклору, а вже потім вони пішли мандрувати сторінками художніх творів. «Дівчина, як калина, як ясна зоря», «Красива, хоч з лиця воду пий», — все це взято з безмежної поетичної народної творчості. Багато створено прислів’їв та приказок і про працю, навчання: «На дерево дивись, як родить, а на чоловіка — як робить», або ще; «Перемагай труднощі розумом, а небезпеку — досвідом». Сказав наш народ і про навчання, про мудрість: «Мудрий не есе каже, що знає, а дурний не все знає, що каже». Мені дуже сподобався цей влучний та іронічний вислів! Я вважаю, що кожному з нас треба цікавитись народними прислів’ями та приказками, бо вони роблять наше мовлення виразнішим, а самі є справжнього скарбницею мудрості. Запам’ятаймо ж їх на все життя, бо не на користь книжку читать, коли лише вершки хапать