Твір-роздум на тему: "гармонія людини і природи як велика духовна цінність"

гармонія людини і природи є великою духовною цінністю. так є в них є всі духовні цінності.

по перше добро.   добрих людей поважають та якщо подивитися на природу в ній стількі добра. по друге краса. краса полягає всюди: у природі, в іншій людині, у відносинах між людьми. по третє істина.   з істини люди вчаться аналізувати свої вчинки, розглядати всі ті дії, які вчиняють, на предмет правильності та моральності. а дивлячись на природу ми бачимо істину красу нашої землі. по четверте мистецтво. мистецтво як духовна цінність робить людину духовно багатшою, наповнює його життя особливим змістом, дає додаткову енергію для самореалізації. а природа є людині. безліч картин є на яких зображена природа, митців ніби так і тягне до неї. по пяте творчість. творчість як духовна цінність являє собою здатність людини створювати нові художні образи. по шосте любовь. це най головніше в житті. так як якщо ти любиш ти зможеш досягнути всього. кожна людина любить природу так як вона є невідємною часткою життя кожної людини.

отже є шість духовних цінностей добро, краса, істина, мистецтво, творчість та любовь. і це все є в гармонії людини з природою.

Гармонія людини у відносинах з навколишнім світом - це запорука гармонії з самою собою. колись, на початку свого існування людина брала від природи всі матеріальні цінності, які були потрібні для її існування:     іжу, одяг, будівельні матеріали тощо. у наш час все змінилося, ми використовуємо більше синтетично створених матеріалів, а залишками від їх виробництва забруднюємо те, що залишилося від колишнього багатства природи. світ рослин, тварин, світ чистого повітря все більше віддаляється від сучасної людини, а це означає, що людина втрачає колишню гармонію зв"язку з навколишнім середовищем. таким чином руйнується духовний зв"язок між людиною і природою. ми, сучасні люди, маємо це усвідомити і всіма засобами уникати. бо, як писав прекрасний поет м.заболоцький: "два світи є  у чоловіка: один – який нас сотворив, та інший, який ми  одвіку творим по мірі наших

1) Одного разу бабуся мені сказала: "Учися, онучку, а то будеш голодним".

2) Матуся щоранку будить мене лагідними словами: "Сонечко моє, пора вставати, а то до школи запізнишся; а я вареників наготувала на сніданок..."

3) Учора якийсь старий дідуган на вулиці прикрикнув на мене: "От же ж діти розвелися, проходу від них нема, а ще й нахабні які!.."