Купили 5 одинаковых альбомов по цене 60 к. и несколько одинаковых тетрадей по цене 15копеек. за все альбомы заплатили столько же денег, сколько за все тетради. сколько купили тетрадей

5×60=300 300: 15=20 20 тетрадь купили

купили двадцать тетрадей

Про добро і злоукраїнська народна казка подніпров’я (наддніпрянщини) водному селі жили собі чоловік і жінка і було в них три дочки. старшу звали рябуша, меншу — копуша, а найменшу — веселуша. росли дівчата і не ладили між собою, особливо дві старші з меншою, бо була та весела, добра і красивіша за них.от якось пішли вони разом купатись на річку. і їх побачив річковий царевич, в якого під водою було своє багате царство. а сам він, коли під водою, то молодий красивий парубок, а коли вийде з води, то стає великим золотим вужем.ось понравилась йому дуже найменша із сестер веселуша. захотів він її забрать собі у царство і ожениця на їй. коли ті купались, підкрався до одежі дівчат і украв одіж веселуші.коли дівчата вийшли із води, то старші посміялись із біди веселуші та й бросили її саму на березі, а самі пішли додому. тоді виліз золотий вуж із кущів і оддав її одіж. а ще сказав хто він і що хоче на їй жениця. а дівчина плаче, не хоче. почав дарити він їй золото, серебро, а та ні в яку. а коли показав себе, який він справді є красивий, то веселуша і согласилась.жили вони у своєму царстві дуже багато, у великій любові та великих багацтвах. ось колись веселуша дуже скучила за своїми рідними та й стала просиця їх одвідать. її милий розрішив. дав їй дорогі дарунки для рідних і провів із свого царства на берег.веселуша принесла свої дари сестрам і батькам, стала розказувать, як їй хорошо живеця із мужем. тоді, коли нагостювалась, пішла до берега і стала гукать: — уже, уже, прийди до мене, мій муже! і виплив із води золотий вуж та й забрав її у царство. так веселуша ходила іще скількись там разів до рідних у гості. а якось вернулась до берега і гукнула свого мужа-ужа, а він все не йде та й не йде. аж тут побачила у траві порубане тіло свого мужа і догадалась, шо то її сестри убили його із великої зависті за щастя веселуші. заплакала дівчина, заридала. і стали сльози на рани вужа литися, і воскресили вони його. і знову стали вони жити щасливо, батьків до себе забрали. а сестер самих оставили, так ті від злості і померли. бо злі люди щасливими не бувають.