Написати відгук до повісті кайдашева сім'я.

нещодавно мені випала нагода особисто познайомитися з «кайдашевою сім'єю» у виконанні полтавського академічного музично-драматичного театру ім. м.в. гоголя. скажу відразу: п'єса мене вразила. усе завдяки майстерній грі акторів, стилізованим костюмам, світловому оформленню та музичному озвученню.

іван нечуй-левицький своєю творчістю розповів про тогочасне життя на прикладі звичайної української родини. головні герої вступають у боротьбу один з одним за землю, батьківську спадщину, худобу та право на окреме, самостійне життя.

із всіх героїв твору найбільше мені мотря, старша невістка і жінка карпа. можливо, через схожість наших характерів, адже вона також галаслива, весела, трохи конфліктна й може за себе постояти. як повна її протилежність, у п'єсі постає мелашка – тиха і слухняна дівчина, менша невістка та дружина лавріна.

«кайдашева сім'я» є неповторною перлиною української класики. цей твір вчить нас цінувати сім'ю, розуміти й підтримувати один одного, вчитися на чужих помилках та поважати старших.

«кайдашева сім’я» — це один із найвідоміших творів української літератури, який змальовує побут селян, їхні традиції після скасування кріпацтва. письменник іван нечуй-левицький розкриває декілька проблем, які є актуальними і в наш час: добра і зла, кохання, сімейних стосунків, взаємин батьків та дітей тощо. твір можна вважати більш-менш реалістичним, бо головних героїв твору змалював з їхніх прототипів: сім’ї мазурів із села семигорів.

у соціально-побутовій повісті письменник послідовно описує події. вони розгортаються динамічно й стрімко, що і є ознакою хроніки. твір складається з дев’яти частин, які насичені діалогами. вони читачеві краще зрозуміти характер героїв. ця соціально-побутова повість є дуже важлим елементом укаїнської літератури, бо саме тут вперше розповідається про життя селян в пореформений період.

головними героями твору є: кайдашиха, кайдаш, їхні сини та невістки. найбільше мене вражає зміна внутрішнього світу героїв, а саме: образу мотрі та мелашки. перша — це дружина карпа. це дівчина із заможної сім’ї, яка є доброю по своїй натурі. вона вражала своєю працьовитістю, але однього дня свекруха почала перекидати на неї всю хатню роботу, що призвело до озлоблення дівчини. її злість стає неймовірно сильною. читач протягом цілого твору може спотергіти за її змінами. мотря починає ненавидіти кайдашиху настільки, що виколює їй око. найгірше те, що власні дії її взагалі не засмучують, а навпаки веселять. мелашка теж спершу представлена, як ніжна та лагідна дівчина. їй дуже важко жити в сім’ї, де панують сварки та образи, але вона піддається впливу й стає злою невісткою, як мотря.

за своєю будовою та використанням ефектів цей твір є складним. іван нечуй-левицький майстерно поєднує комічне з трагічними, що створює ефект сміху, крізь який пробиваються сльози. прикладом цього може слугувати бійка кайдашихи з мотрею за мотивало. не можна не відмітити поєднання автора двох стилів: високого епічного з побутовим. за цього літературного прийому досягається комічний ефект. стає зрозуміло чому видатний український письменник іван франко називає повість «кайдашева сім’я» найкращою оздобою українського письменства.

проблеми твору можна розглядати і в наш час. коли діти підростають і створюють власні сім’ї, вони хочуть жити окремо від батьків. коли з певних причин молодята не мають можливості покинути рідну оселю, то часто виникають сварки та конфлікти. багато людей, читаючи цей твір, в образі головних героїв можуть побачити себе й свою сім’ю. соціально-побутова повість дає зрозуміти, що сварка — це не вирішення проблеми, а навпаки її посилення.

іван-нечуй левицький свого життя написав багато різноманітних творів, але саме «кайдашева сім’я» вивчається за шкільною програмою й неодноразово перекладена іншими мовами. цілком можливо, що саме тема твору змогла зачепити читача й перенести його в пореформену добу. за однієї родини іван нечуй-левицький зміг зобразити ментальність усього народу з його недоліками та проблемами. все, що відбувалося в той час, цілком реально уявити в наш. для того, щоб почав змінюватися наш народ потрібно, щоб змінилися його частинки. отже, якщо мир і злагода буде в кожній родині, то згодом позитивні зміни не оминуть і нашу країну.

Живу я в маленькому селі вовче.  а знаєте чому воно так називається? ні? то слухайте. одного разу, коли ще це село не мало назви, вийшов чоловік по дрова до лісу. чує якийсь то шепіт. зі страху заліз чолов'яга на дерево. тільки ото він відірвав ноги від землі, як звідки то виявився вовк. дивний якись. ходи на двох лапах, та має роги. та напевно був він головний, не сам він був, був зі двома своїми друзями. такими же. - де були? чого поганого наробили? - питає той що головний. - во-о-овче, - скільки раз вам говорив не називайте мене брате! - обірвав він друзів. - во-о-овче, підслухали ми що в одному селі, хочуть вибрати для села ім'я. - а мені що з того? але ж.. погодьте- назву говорите? то вони повинні назвати його начість мене! село "вовче"!   тоді, ось що я вам олупам говорю, йдіть й запугайте людей, щоб назвали село єму. або порву я вас своїми рогами.   а чолов'яга той, все чув! пішов він до головного у селі та розповів йому усе що знав. він неповірив, та загнав його до дому.                 *** так вовки й зробили. коли оголосили вибори назви, вони заскочили до ради та почали усе громити. та вийшов туди і чолов'яга той, та зі собою взяв ножа. а як вовки на нього кинулись він їх зарізав. але вовк-головний на тому не щупинився. вирішив він теж напасти. чолов'яга і його зарізав. з тих пір гуляє по тій залі, де те все проісходило три привида вовків. а щоб вони й надалі не діставали мешканців, вирішив голова села так і назвати село. віднині те село назівають село "вовче".