Сочинение на тему,,мое ставлення до коломийок за

коломийка — найпоширеніша танкова пісня, котра поєднує в собі поетичне слово, музику і танець в одну цілість.

кожна коломийка складається з 2 рядків по 14 складів та може бути як приспівкою до танцю, так й існувати незалежно від нього. коломийки лаконічно, але дуже виразно змальовують буденний та святковий побут. поряд з цим у них закладено глибокий зміст, широку гаму народно-філософських поглядів та психології.

коломийки не існують відокремлено як маленькі дворядкові пісеньки. вони об’єднуються у «віночки» («в’язанки»), які не мають сталого поєднання, а спонтанно добираються до конкретної ситуації. адже коломийка - дуже імпровізаційний жанр: вправні народні виконавці люблять експромтом складати коломийки до різних життєвих оказій. коломийкова мелодія, не змінюючи свого основного строю, може приймати то сумний, то веселий характер, тому вона надається однаково добре до передачі трагічних і веселих моментів народного життя.

Объяснение:

Народна мудрість говорить, що діти зазвичай схожі на своїх батьків. На такі думки наводять сторінки повісті І. Франка "Захар Беркут".

Максим Беркут — істинний син свого батька, Захара Беркута. Історія його життя — найкращий тому приклад.

Максим — красивий і мужній хлопець. Він не побоявся рятувати Мирославу від величезної ведмедиці, сміливо боровся з монголами. Тяжко поранений, потрапив він у полон до монголів, але навіть там думав про те. як врятувати односельців. Саме йому належить ідея загнати монголів у котловину і потопити їх там.

Максим — справжній патріот. Він не погоджується на вмовляння монголів зрадити тухольців. Знали вороги, чий син Максим, вірили, що хлопець, навчений своїм батьком, знає слово, "що кожному до серця трафляє". Хитрощами юнакові вдалося вирватися з полону. "Кмітливий Максим вирішив зіграти роль зрадника і погодився показати монголам потайний підземний хід, яким можна вибратися і Тухлі далеко за її межі". Але навмисно довго шукав той хід, доки прибула вода і перекрила шлях монголам.

А ще Максим — шляхетний юнак. Він палко й віддано кохає Мирославу. Читаючи сторінки, присвячені щасливим закоханим, хочеться вірити у їхнє справжнє щастя.

Отже, Максим ніколи в житті не підвів свого батька. Він є достойним членом тухольської громади і порядною людиною.