Відгук на билину про іллю муромця та соловія

міста мурома, з села карачарова виїжджав відважний добрий молодець ілля муромець. він рано в церкві в муромі, а до обідні хотів уже стольного міста києва дістатися.

під’їхав він до славного міста чернігова і бачить: немов чорне вороння, обложило місто військо велике, і не можна ні пішки пройти, ні конем проїхати, птиця тут не пролітає, сірий звір не пробігає. почав ілля те військо велике конем топтати та списом колоти, доки його не здолав. коли ж до самого чернігова наблизився, повиходили звідти жителі чернігівські, міську браму відчинили і прохали його бути у них за воєводу.

— не піду я до вас у чернігів воєводою, — відповів ілля. — покажіть мені краще найпрямішу дорогу до стольного міста києва.

сказали йому жителі чернігівські: — найпряміша дорога завалена, травою заросла, і давно вже ніхто по тій дорозі не проходив і на доброму коні не проїздив. там, біля болота чорного, біля берези кривої 2, біля страшної річки смородини та біля хреста левонидового 3 сидить на дубі соловей-розбійник, одихмантів син. свище соловей по-солов’їному, кричить лиходій-розбійник по-звіриному, і від того посвисту та покрику вся трава-мурава сплітається, лазурові квіточки осипаються, темні ліси до землі пригинаються, а хто із людей надійде — всі мертві лежать. п’ятсот верст найпряміший шлях тягнеться, а кружний шлях — тисячу верст 4.

пустив ілля свого коня богатирського і поїхав найпрямішою дорогою. з гори на гору добрий кінь перескакує пагорба на пагорб перемахує, а мілкі річки та озерця поміж ніг пропускає.

як наблизився він до річки смородинки і до болота чорного, до кривої берези і до хреста левонидового, засвистів тут соловей по-солов’їному, закричав лиходій-розбійник по-звіриному, і зразу ж богатирський кінь почав спотикатися. мусив ілля муромець бити коня канчуком по крутих ребрах, і кінь помчав далі. потім узяв свій тугий лук, натяг тятиву і випустив гартовану стрілу в солов’я-розбійника. влучила стріла

солов’ю в праве око, і покотився той на сиру землю.

пристебнув ілля розбійника до правого стремена булатного і повіз по чистому полю до його гнізда. а в тому гнізді солов’їному були якраз три його дочки улюблені. глянула старша дочка у віконечко та й каже:

— іде наш батечко соловей-розбійник чистим полем, на добрім коні сидячи, і везе він чоловіка, до правого стремена припнутого.

глянула у віконечко середульша дочка.

— іде батечко по роздоллю, по чистому полю, і везе чоловіка, до правого стремена припнутого.

подивилася й молодша дочка.

Объяснение:

Белий конь а дальше не знаю