Твір мініатюра розвинувши на прикладі історичних пісень думку ліни костенко "людина народжуєтся на світ для того ,щоб зникуті безвісною пилинкою. людина народжується , щоб лишити по собі слід вічній."

пісня з давніх-давен вважається невід'ємною частинкою кожного народу. вона уособлює спогади про минуле, роздуми про сьогодення та мрії про щасливе майбутнє. на мою думку, жоден народ не може існувати без частини душі – пісні.  

  українські пісні наповнені глибоким змістом й роздумами. їх, народ описував свої переживання, почуття, мрії та надії.

  багато про давні часи можуть розповісти обрядові пісні: веснянки, колядки, щедрівки. ми можемо не сприймати поклоніння предків перед силами природи, але шанобливе ставлення до хліба, праці, природи не може залишити нас байдужими. коляда та щедрівка піднімають настрій, об'єднують у християнській родині.  

  у пейзажній пісенній ліриці змальована чарівна краса рідної природи: безмежні степи, зелені ліси, блакитні річки, золоті пшеничні лани. здавалося б звичайний краєвид, та дорогий для серця, він оживає в пісенних рядках:

під гаєм в'ється річенька,

мов скло вона блистить.

долиною зеленою,

кудись вона біжить.

  основне ж багатство рідної землі – український працелюбний народ, що заселяє її – про це теж розпові пісні.  

  в інших йдеться про нестримне кохання парубка до дівчини. вони яскраві на емоції та душевні переживання, які переповнюють їхні серця:

сопілочка калинова, ясенове денце

не сопілка тото грає, а любкове серце.

  як не згадати козацькі пісні, що охоплюють цілу епоху визвольної боротьби. у них майстерно оспівані події, час, неординарні поступки героїв. відображається заклик до боротьби за волю та краще майбутнє в багатьох із них.  

  молодою кров'ю полеглих синів скроплені стрілецькі пісні. вони є особливим прикладом мужності в нерівній боротьбі з численним ворогом.

  також у пісенній творчості неабияка роль відводиться материнській любові до своєї дитини, тузі за загиблим:

вернися, синку, додомоньку,

змию, зчешу головоньку.

  а перейнятися силою пісні багаті художні засоби: постійні епітети, символи, паралелізм, метафора, зменшено-пестливі слова. пісні стільки можуть розповісти про все, вони дуже різні, що, напевно, залишиться байдужою тільки супер черства людина. допоки ми їх знаємо чи співаємо -   пісні житимуть вічно, бо є частиною душі народу, тобто кожного з нас.

 

українська пісня – душа народу. роль пісні у житті народу. твір.    

зображення мужніх героїв-захисників рідної землі в історичних піснях  

Гармонія – це певний тип міри , де якісні протилежності  перебувають в якісній єдності і цілісності . ми часто замислюємось про своє душевне самопочуття , намагаємось зрозуміти чи врівноважені гармонійні тереза . та в чому ж полягає суть цього терміну ? на мою думку , вміння співіснувати з людьми , співчувати , розуміти , робить нас «чистішими» , мудрішими, добрішими , звертає увагу людей - ти стаєш комусь потрібний і розумієш , що у цьому житті тобі відведена неабияка роль. це , власне, щастя. а чи не є щастя наслідком гармонії ? адже коли людина спокійна вона не має тягаря на душі, їй підвласне все. не раз у журналі чи то газеті мені випадала можливість прочитати слова про те , що тіла й душа перебувають у повній гармонії. це означає , що людина цінує себе, свої якості , її тіло – це як доповнення душі, її довершеність. гармонію душі можна порівняти з гармонією природи і людини. останнім часом ми зовсім не цінуємо того, що дає вона нам , приймаємо її дари , приносячи при цьому ще й шкоду . але, говорять, що якби людина навчилася б цінувати природу і взялась за її відновлення , то та віддячила б їй сторицею. тоді ми були б у повній гармонії з нею : вона – нам, ми – їй. кожен користувався б усіма привілеями , але й знав міру, був спокійним , що через сто , двісті, тисячу років ще буде, що від неї взяти. то чи це не є щастям? хіба можливість спокійного, доброго, привабливого майбутнього і віра в себе це не є гармонією? кожен із нас намагається  відірвати ласий шматочок від загального щастя . усе в житті людина робить для того, щоб бути щасливою . і, не важливо, коли це станеться . можливо, у юності, у похилому віці, а найголовніше те, що ми женемось за власним щастям , щоб відчути, зрозуміти , що ж це таке , зробити ковток його і повірити в себе назавжди. невідомо хто нам його дає чи бог , чи ми самі здобуваємо власними зусиллями. цікаво , чи є ця чаша щастя , і в чому ж воно полягає? на мою думку, бути щасливим означає радіти кожному новому дню , бачити здоровими й життєрадісними батьків, друзів; мати мету у житті й вірити, що мрії збуваються. але з іншого боку в цьому і полягає душевна гармонія . коли людина прокидається зранку , бачить сонечко за вікном , радіє тому, що настав новий день  сповнений , переживаннями,  вона розуміє і вірить , що можливо, сьогодні з’явиться на небі зірка , яка матиме її ім’я. це і є гармонія та щастя . це два поняття, які доповнюють один одного і робляться нероздільними . сьогодні багато людей не є щасливими. якщо спитати у них чому? вони назвуть безліч причин , і , не одна з них не буде суттєвою , тому що найголовнішою є  відсутність гармонії душі. ці люди просто не мають сили волі , не намагаються повірити в себе, цінувати життя , як єдину можливість робити помилку і виправляти їх. один мудрець казав, що щастя і гармонія гналися за ним усе життя , а він тікав і не хотів зупитися і зустрітися з ними. чому ? просто намагався залишити близьким , рідним, для усього світу більше, але щастя його все таки спіткало, він прожив багато років, а може живе і досі , сповнюючи наші серця щастям. віра , надія ,любов переповнюють наші душі бажанням жити. тому не потрібно боятися поділитися власним щастям , щоб із тобою поділилися своїм.