Наведіть приклади сатири у творі"мандри гуллівера"

роман д.свіфта "мандри гулівера"   це твір-пародія на ійську монархію. тому він   містить у собі різні засоби комічного. 

іронія – це насмішка, яка має зовні благопристойну форму.

гумор – відображення смішного   в доброзичливому, жартівливому тоні.

"'ять чи шість кандидатів просять у імператора дозволу розважити   його та двір танцями на канаті, і той, хто найвище підстрибне і не впаде, одержує посаду".

  "імператор бере в руки палицю й тримає її горизонтально, а претенденти, ідучи один за одним, то стрибають через неї, то пролазять попід нею, туди й назад, залежно від того, підіймає чи опускає палицю імператор.   хто виконує всі ці штуки найдовше і з найбільшою спритністю, той дістає в нагороду синю нитку; другий приз - червона нитка; третій - зелена. їх носять замість пояса, двічі оперезавшись круг стану, і рідко трапляється вельможа, не прикрашений хоча б одним таким поясом". 

"імператор вигадав собі дуже оригінальну розвагу. він попросив мене стати і якнайширше розставити потім він наказав своєму головнокомандувачеві вишикувати військо зімкнутими лавами і провести його церемоніальним маршем піді мною: піхоту по двадцять чотири чоловіки в ряд, а кінноту - по шістнадцять,- виставивши списи, з барабанним боєм і розгорнутими прапорами. в параді взяли участь три тисячі піхотинців та тисяча вершників. його величність наказав, під страхом смертної кари, щоб кожен солдат під час параду поводився якнайчемніше щодо моєї особи. це не перешкодило, проте, кільком молодим офіцерам, проходячи піді мною, глянути вгору. і, по правді признаюся, штани мої були тоді в такому жалюгідному стані, що ті офіцери мали підстави досхочу посміятись і подивуватися де з чого".

" може нібито в нас усе гаразд, насправді над нами тяжать два лиха - гострі партійні чвари всередині країни і можливий напад надзвичайно могутнього зовнішнього ворога. сімдесят місяців тому в нашій імперії утворилися дві ворожі партії - відомі під назвою  тремексенів і слемексенів,  від високих і низьких підборів на черевиках, чим вони відрізняються одні від одних".

Тарас Бульба разговаривает с новым кошевым по поводу военного похода. Однако тот, будучи рассудительным человеком, говорит: «пусть народ соберётся, но только своею охотою, никого принуждать я не буду». Но на самом деле под таким разрешением скрывается желание снять с себя ответственность за нарушение мира между государствами. На остров прибывает паром с козаками, которым удалось бежать. Они привозят неутешительные новости: ксендзы (католические священники) ездят на повозках, запрягая в них христиан, польки из поповских риз шьют себе наряды, а людям не дают без одобрения поляков отмечать христианские праздники. Такое беззаконие разозлило козаков: никто не имел права так оскорблять их веру и народ! И стар и млад готов защищать свою Отчизну, биться с поляками за посрамление веры и набрать добычи с захваченных деревень.

Запорожцы зашумели, раздались крики с призывом к возмездию. Такие слова возымели огромное влияние на толпу, которая сразу же ринулась ловить поляков. Но один из них, Янкель, говорит будто знал покойного брата Тараса Бульбы. Бульба сохраняет Янкелю жизнь, разрешает ему ехать с козаками