Анализ рассказа людмилы милославской "портрет"

"портрет" людмила милославская

рассказ -миниатюра написан в повествовательном жанре,действия происходит в наше время в курортном городе геленджик.сюжет рассказа прост-на набережной курортного городка,художник рисует портрет хрупкой девушки,с грустными глазами,которая переживает, как хорошо она получится. художник молод,он не может сосредоточится,а собравшиеся зеваки ему советы.больше всех советов даёт в очках и   красных бусах,называющая себя коллегой.едкие и колкие замечания подхватывает толпа,художник выходит из себя и прекращает рисовать.девушка просит занять место "коллеги",но та ссылается на отдых и отказывается от предложения.портрет испорчен,девушка винит во всём "красные бусы",которые так мешали художнику,а на следующий день девушка на базаре встречает продавщицу,на которой большие очки и крупные красные бусы.

  главные герои-девушка,заказавшая портрет,уличный художник, в красных бусах   и зрители,толпа советчиков и недоброжелателей. идея рассказа-показать людей,сующих нос не в своё дело,мешающих работе других и ненужные советы.главная мысль-не слушать толпу,а слушать себя и верить в свои силы,тогда всё получится,любое дело по плечу,если ты мастер."задним умом все крепки".

проблематика рассказа-это бесцеремонность современного общества,влияние болтунов и завистников на общественное мнение.смысл рассказа-показать бестолковость людей,которые от скуки мешают другим,выделить из толпы легко,они горазды на слова,а на деле-пустые места.

новелла читается легко,оставляя приятное,но немного грустное чувство.автор точно описывает ситуацию,когда один врун может повлиять на мнение толпы и пошатнуть веру человека в себя и своё умение.легко критиковать,когда сам ничего не умеешь.

Відповідь:

Рома́н (фр. roman — «романський») — літературний формат, найпоширеніший у XVIII–XX століттях; великий за обсягом, складний за будовою епічний твір, у якому широко охоплені життєві події, глибоко розкривається історія формування характерів багатьох персонажів.

Як літературний термін слово «роман» використав у XVI ст. англійський літературознавець Джордж Патенхем у праці «Мистецтво англійської поезії» (1589). Спочатку словом «роман» називали будь-які віршові твори, написані романською, а не латиною. Згодом так починають називати прозові твори зі специфічною тематикою — любовною. Про це згадує вже в XVII ст. французький дослідник П'єр-Даніель Юе і говорить, що це історії «для задоволення та повчання»

Пояснення:

Приго́дницький рома́н  — роман, сюжет якого насичений незвичайними подіями й характеризується їхнім несподіваним поворотом, великою динамікою розгортання.

Для пригодницького роману характерні мотиви викрадення й переслідування, атмосфера таємничості й загадковості, ситуації припущення й розгадування. Одним із перших таких творів були «морські» романи Дж.-Ф. Купера й Ф.Марієтта, історико-пригодницькі О. Дюма-батька, соціально-пригодницькі Ежена Сю. Пригодницький роман має типологічні подібності з фантастичним романом та науково-фантастичним (Жуль Верн, О. Толстой), детективним і політичним (Л.-А. Буссенар, Л. Жаколіо, Ю. Семенов). Різновидом пригодницького роману можна вважати сенсаційний роман, у сюжеті якого є подія або повідомлення, що справляють сильне враження.

Одним із засновників українського пригодницького роману з елементом сенсації був Г. Лужницький, автор книг «Кімната з одним входом» 1930, «Гало, гало, напад на банк» 1935 та ін. Типовим прикладом пригодницького роману вважаються «Прекрасні катастрофи» Ю. Смолича.

Іноді різновидом цього жанру називають авантюрний роман. У своєму романі «Двері в день» Ґео Шкурупій поєднує елементи авантюрного, пригодницького роману та репортажу.