Іть скласти твір на тему"один день як архітектор" дуже на завтра

я відкриваю очі і бачу кімнату, обставлену за останнім словом техніки: інтерактивна панель, оснащена штучним інтелектом, меблі, що трансформуються з одного предмета в інший. але я точно пам'ятаю, як пару хвилин тому я, років на двадцять молодшим, бігала в своєму дворі і каталася на іржавих гойдалках - єдиному доступному розвазі. це час давно минув. збираючись на роботу, я включила телевізор: ведучі новин активно обговорюють успіхи нашої країни в освоєнні космосу і динаміку цін туристичних квитків на орбіту землі. у дворі будинку на мене чекає машина, але не така, як в дитинстві, що працює на бензині, а екологічно чистий, що пройшов через роки досліджень і інновацій автомобіль, що працює від електрики. зараз велика увага приділена навколишньому середовищу. ще близько двадцяти років тому люди тільки починали ставити очисні споруди на заводи, озеленювати території навколо будинків. а тепер ми бачимо результати цих праць: всюди квіти, алеї - і чисте повітря. проїжджаючи вулицями міста, я помічаю, як закінчують будівництво нового спортивного центру. він такий цікавою химерної форми, що нагадує ілюстрацію зі старого мультфільму «гостя з майбутнього». а ось житлові будинки навколо нього споруджено в класичному стилі. це створює атмосферу порядку і спокою. таким, втім, і є наша держава. поки я стояла на світлофорі, великий рекламний плазмовий екран сповіщав громадян про те, що на сусідніх вулицях з'явилися нові світлофори для людей з обмеженими здібностями. будівництвом і розміщенням цих світлофорів займалася компанія, в якій я працюю. виходячи з тенденції моди і політичного пріоритету держави, я вирішила стати архітектором живих систем. ця робота дає мені можливість творчо розвиватися, дарувати красу і комфорт іншим людям. але красу і комфорт можна знайти не тільки на вулицях міста. естетика теперішнього часу в основному виходить з виставок сучасного мистецтва і науки. після робочого дня не завжди хочеться йти додому. я вважаю, що для творчості необхідно натхнення, тому після роботи я ходжу по виставках науки і техніки або ж в художні галереї. мені подобається спостерігати за розвитком науки в сучасному світі. якщо раніше роботи були рідкістю, то зараз вони є частиною нашого повсякденного життя. уже ввечері, коли я повертаюся додому, від звуку моїх кроків спрацьовує автоматичне освітлення на вулицях міста, і я йду як по місячній дорозі, немов у казці але раптом яскравий спалах засліплює мене. я відкриваю очі і бачу перед собою кімнату, в якій живу вже шістнадцять років і раптово розумію, що це був лише сон. бути може, віщий