Іть, твір на тему « чому мене навчила кайдашева сім'я»

рідні люди перетворюються на ворогів.остійні сварки за "моє" і "твоє", життя за принципом: "моя хата скраю", думки тільки про себе, а про інших байдуже. відстоюючи ці принципи, вони готові очі повибивати одне одному. і не тільки у переносному значенні, адже мотря у сварці за мотовило дійсно вибила свекрусі око. українці — народ добрий, щедрий, привітний, гостинний. але стає зрозумілим, що постійні злидні, нестача зробили їх дріб'язковими, виховували жорстокість, злість, бездушність, заздрість.повість учить нас, що людина, незважаючи на соціальні умови, повинна бути великодушною, повинна розуміти оточуючих, щоб ніякі причини, перешкоди, труднощі не змогли б зробити з неї егоїста та власника. тож будемо цінувати родинні стосунки, підтримувати одне одного, бо дружба та злагода між членами родини — це запорука спокійного, довгого, щасливого життя.

Головний герой поеми – мойсей, це сивочолий пророк, його волосся «біле, як сніг», він фізично слабкий через старий вік, проте дуже міцний духовно: "се мойсей, позабутий пророк, (абзац)  се дідусь слабосилий,    (абзац)  що без роду,без стад і жінок    (абзац)сам стоїть край могили.    (абзац)все, що мав у життю, він віддав    (абзац)для одної ідеї,і горів, і яснів, і страждав,  (абзац)  і трудився для неї." в образі мойсея автор наголошує саме на протиставленні фізичної слабкості та духовної величі, краси душі пророка: "хоч літа його гнуть у каблук  (абзац)  із турботами в парі,(абзац)то в очах його все щось горить,(абзац)  мов дві блискавки в хмарі.  (абзац)хоч волосся все біле як сніг,  (абзац)  у старечій оздобі,(абзац)то стоять ще ті горді жмутки,(абзац)  як два роги на лобі." відданий своєму народові, мойсей беззавітно його любить і бореться за його визволення, але на хвилину й він засумнівався у своїй вірі. таким чином, поет показав, що вождь не може мати жодних сумнівів у справедливості обраного ним шляху. у конфлікті з народом — трагедія мойсея як пророка.

демон зневіри  азазель  (злий дух, що з’являється перед пророком у пустелі) отруює його душу сумнівами, вириває з неї розпачливий крик: «одурив нас єгова! » за зневіру цю мойсей був покараний: він помер на порозі землі своїх предків, побачив її, але не вступив на неї.

на шляху до високої мети мойсею перешкоджають    авірон і датан  – дрібні людці, що вважають за мету не великий ідеал, а мізерну особисту користь, намагаючись демагогічно схилити до цього маси.  « демонами громади»  зобразив іван франко цих ворогів мойсея. вони розвінчуються поетом, бо прагнуть відвернути народ від обраного шляху, яким веде мойсей. в образах датана і авірона поет викриває зрадників революційного руху, реформістів і угодовців. словами мойсея він картає антинародну сутність їхніх демагогічних заяв, спрямованих в дні бунту на захист спокою як «найблаженнішого стану».

«князь конюхів» єгошуа –  новий ватажок єврейського народу після смерті пророка мойсея, який продовжує його справу, надихає свій народ не здаватися й продовжувати шлях до «обітованої землі».