Аналіз пісні ой на горі да женці жнуть.

жанр: народна козацька пісня.

тема: зображення військового походу козаків.

ідея: уславлення мужності та відваги дорошенка, сагайдачного, козацького війська.

основна думка: уславлення відваги та моральних цінностей козаків, коли особисті інтереси поступалися перед громадськими.

художні засоби.

епітети: зеленою горою, військо запорозьке, кониченько вороненький, сильне-дужий, необачний.  

анафора: «веде…», «під ним…», «да ….».

риторичні вигуки: «веде своє військо, веде запорозьке хорошенько! », «…сильне-дужий! »,   « необачний! », «гей, хто в лісі, озовися! », «… не журися! ».  

риторичне звертання : «гей, хто в лісі, озовися! ».

порівняння: «мені з жінкою не возиться; а тютюн да люлька козаку в дорозі знадобиться!  

 

пісню можна поділити на дві частини. у першій разом із женцями проводжаємо у похід військо запорізьке, славних дорошенка та сагайдачного. у другій частині підкреслюється служіння громадським інтересам, які стоять перед особистими. за поверховою незворушністю слів про жінок, насправді криється те, що заради спокою рідних домівок козаки готові були перебувати у важких походах, віддавати своє життя. пісня пафосна, бадьора, оптимістична, наповнена тонким гумором та самоіронією.

Усна творчість нашого народу являє собою невичерпне джерело духовного багатства, величезну культурну і літературну скарбницю української мови. на мій погляд – це надзвичайне надбання, без якого неможливо уявити собі становлення і повноцінний розвиток сучасної літератури. і якби у когось з’явилися сумніви щодо самобутності української культури, найкращою відповіддю стала б творчість нашого народу.не можна собі навіть уявити українця, який би не співав чи хоча б не знав пісень свого рідного народу в стародавні часи люди не вміли розмовляти і спілкувалися за вигуків, зрозумілих лише їм. згодом вони знайшли спільні вигуки, яки об’єднати зусилля в тій чи іншій справі. потім з’явилася мова, а вигуки стали більш мелодійними, їх доповнили словами і стали співати. приблизно так і виглядали перші пісні. в кінці кінців вони відокремились від мови і сформували окремий жанр народної творчості. згодом з’явився ліричний напрямок, до якого віднесли обрядові, родинні та інші пісні, в яких зачіпається тема кохання і відношення між людьми. до лірики також відносяться побутові пісні, основними героями яких є звичайні люди – батьки та діти, закохані парубки та дівчата, друзі та просто знайомі усім люди. усі ці пісні є невичерпним джерелом фольклору, народної мудрості та одвічних моральних цінностей.