Міні-твір літературний герой якого хочеться наслідувати

мій улюблений літературний герой — олесь з оповідання григора тютюнника «дивак». цей персонаж подобається мені своєю справжністю. що я маю на увазі? олесь не падав з неба, як хлопчик-зірка чи інші вигадані герої фантастичних творів. він є звичайним хлопчиком, який живе в українському селі й навчається в сільській школі. щоправда, в реальному житті дуже мало таких людей, як олесь. він дуже любить і цінить красу природи. а його рідний дід прокіп — протилежність своєму онукові. людей, схожих на діда прокопа, дуже багато, таких не треба навіть шукати. оскільки дітей та дорослих, що цінують природу, як олесь, практично немає, усі в селі його вважають диваком, у тому числі і дід прокіп. сам хлопчик не розуміє, чому на нього так кажуть, адже він ще малий.  

коли я читаю про олеся, то уявляю на його місці себе. мене теж захоплює краса природи, тому я намагаюся дбайливо до неї ставитися. мене обурює, коли після пікніка відпочивальники залишають непогашеним багаття або не забирають з собою сміття. я не уявляю собі, як можна рубати дерева, не кажучи вже про те, щоб стріляти в звірів чи птахів. це жорстоко, адже їм так само боляче, як і людям.  

чому для сучасної людини любов до природи перестала бути нормою і викликає подив? ! коли дитина цілиться з рогатки в горобця, це нікого не шокує. а хлопчик, який бродить серед вкритих снігом дерев, спостерігає за дятлом, виводить пальчиком на снігу малюнки і захоплюється чарівністю зимового лісу, здається всім дивним…  

які ще риси характеру мені в олесеві? напевно, впертість, уміння відстоювати свою точку зору. це помітно, коли він сперечався з вчителькою на уроці малювання. розповідь про цей випадок вказує на талант хлопчика в живопису і свідчить про те, що він здатний не тільки милуватися природою, а й зображувати її на папері.  

мене вразив епізод твору, де місцевий розбишака федько тойкало пригостив олеся пирогом з м’ясом, а той хотів йому віддячити. олесь навіть забув, що федько його образив та боляче вдарив під око. така поведінка дозволяє зробити висновок, що олесь незлопам’ятний і вдячний. він міг би стати щирим, вірним другом, але поки що не знайшов серед однолітків споріднену душу.  

бути таким, як олесь, досить важко, адже він відрізняється від інших дітей і для всіх є ізгоєм. проте, я дуже хочу бути на нього схожим. більш за все мені подобаються в ньому такі риси характеру, як доброта, людяність, співчутливість та небайдужість. це найголовніше, що має бути в кожній людині.  

отже, незважаючи на те, що всі на олеся кажуть «дивак», його образ припав мені до душі, тому це мій улюблений літературний герой