Напишите мне майор привёз мальчишку на лафете для читательского дневника !

Константин симонов майор мальчишку на лафете. погибла мать. сын не простился с ней. за десять лет на том и этом свете ему зачтутся эти десять дней. его везли из крепости, из бреста. был исцарапан пулями лафет. отцу казалось, что надежней места отныне в мире для ребенка нет. отец был ранен, и разбита пушка. привязанный к щиту, чтоб не упал, прижав к груди заснувшую игрушку, седой мальчишка на лафете спал. мы шли ему навстречу из россии. проснувшись, он махал войскам ты говоришь, что есть еще другие, что я там был и мне пора ты это горе знаешь понаслышке, а нам оно оборвало сердца. кто раз увидел этого мальчишку, домой прийти не сможет до конца. я должен видеть теми же глазами, которыми я плакал там, в пыли, как тот мальчишка возвратится с нами и поцелует горсть своей земли. за все, чем мы с тобою дорожили, призвал нас к бою воинский закон. теперь мой дом не там, где прежде жили, а там, где отнят у мальчишки он.

З кожним роком у світі стає все більше суперечок, міждержавних конфліктів, війн. Люди зараз навіть не задумуються до яких наслідків це може призвести.

Чіткий приклад того, що може статися приведено у творі Р. Д. Бредбері "Усмішка". В ньому, люди зненавиділи самі себе й своє становище до якого самі себе привели. Але вони не хотіли розуміти, що якщо вони знищуть все, що їм нагадувало про минуле це ніяк не покращить майбутнє. Їхні серця заполонила ненависть, а Том- був як промінець сонця в похмурому небі. Він попри все бачив прекрасне незважаючи на своє становище, і саме такі люди як він -відновили би цивілізацію.

Автор попереджає що попри все треба залишаться людиною, і починати змінюватись з себе