Особливості будови риб,їх біологічні особливості із середовищем існування

особливості будови риб

риби пристосовані до умов існування, насамперед, завдяки формі свого тіла. тіло риб обтічне, здебільшого видовжене, що дає змогу швидко пересуватися у воді. воно поділяється на такі відділи, як голова, тулуб, хвіст. межа між головою й тулубом проходить по задньому краю зябрових кришок, а межею між тулубом і хвостом є вертикальна лінія через анальний отвір. на голові містяться пара очей, пара ніздрів, ротовий отвір і зяброві щілини або зяброві кришки. на тулубі є парні (грудні та черевні) й непарні (спинний, хвостовий та анальний) плавці. кожний з них має певне призначення. спинний плавець, спрямований прямо вгору, діє, як стабілізатор, завдяки чому риба тримається у вертикальному положенні. грудні плавці, розставлені в сторони, зберігати рівновагу й здійснювати повороти. черевні плавці виконують роль стабілізаторів, а хвостовий призначений для здійснення та вирівнювання напряму руху. риба із силою б’є хвостовим плавцем у різні боки, і вся задня частина її тіла робить хвилеподібні плавальні рухи. у риб, які швидко плавають (наприклад, у меч-риби, тунців), обидві лопаті хвостового плавця однакової довжини. а в тих, що швидко занурюються в глибину (акули, білуга), більше розвинена верхня лопать.

плавці – складки шкіри, усередині яких розміщені опорні промені зі сполучної тканини.

тіло риб вкрите шкірою, яка має велику кількість одноклітинних слизових залоз і луску. залози виділяють слиз, що захищає риб від мікроорганізмів та зменшує тертя під час руху. луска риб – це похідні шкіри, утворені з міцної речовини. для луски властивий ріст з утворенням річних кілець, що дозволяють визначати вік і темпи росту риб. кількість лусок не змінюється, але розміри їх з віком риби збільшуються. що цікаво, луска збільшується не через приріст по краях, а внаслідок виникнення молодих лусок більшого розміру, які наростають під старими. тому луска з кожним роком стає товстішою. вона складається зі зрослих лусок, верхня з яких найменша й найстаріша, а нижня – найбільша й наймолодша.

луска – тверді шкірні утвори, що виконують захисну та опорно-рухову функції.

але не тільки за плавців риби добре плавають. велику роль у цьому відіграє плавальний міхур, що є в багатьох риб. він має вигляд сріблястої, витягнутої в довжину кульки, яка посередині ніби перев’язана невидимою ниткою. відомо, що вага риби трохи більша за густину води. це означає, що риба у воді повинна тонути. але цього за життя риби не трапляється, оскільки вага її у воді залежить від об’єму плавального міхура.

коли він стискається, густина тіла риби стає більшою за густину води, і риба опускається. під час піднімання у верхні шари води об’єм міхура збільшуються.

плавальний міхур – орган риб, який розвивається як виріст стравоходу, є гідростатичним апаратом, а також у деяких риб бере участь у диханні та утворенні звуків.

проте є риби, які не мають плавального міхура (наприклад, скат). відсутній міхур і в акул, які, щоб не потонути, повинні постійно рухатися.

отже, особливостями будови риб, які є ознакою пристосування до життя у воді, можна назвати наявність обтічної форми тіла, плавців, луски й плавального міхура.