Экскурсия по древнему риму как жилось в городе горожанам разного положения

Далеко не у каждого была своя вилла и рабы, немного было домовладельцев с расположенными на заднем дворе проститутошными, в основном жили в пятиэтажках. кухонь не было, ели на улицах, стоя, в основном каши, позднее хлеб, булок делалось много разнообразных, это и была основная пища плебеса, может быть немного яиц и овощей с фруктами. баров было сотни, поэтому можно сказать, что хлеб и вино - основные римские деликатесы. поначалу горожане ещё имели огороды, но позже они были вынуждены всё покупать (в центральных районах, провинции сильно разнились, галлы например, ели вдоволь мяса, греки рыбы и т. рыба, мясо были в общем-то деликатесами, доступными по праздникам, говядину не ели, в основном свинину и птицу. в богатых домах ели вообще всё, там не разменивались на хлеб и кашу, а начиная с завтрака обжирались мясом, продолжали в обед, а потом, после терм, хорошо попарившись и отскобленные скребками, умащённые маслом, уже начинали обжираться всерьёз

остроми́рове єва́нгеліє — одна з найвидатніших пам'яток старослов'янського письменства в давньоруській редакції, до виявлення у 2000 році новгородського кодексу вважалася найдавнішою книгою, яка була створена на русі.

 

«остромирове євангеліє» містить євангельські читання для неділі та свят. переписане у 1056–1057 рр. із староболгарського оригіналу, як , у києві дияконом григорієм для новгородського посадника остромира, який в написі книги названий «близьким» родичем князя ізяслава ярославича (за гіпотезою анжея поппе, згадана в надписі дружина остромира феофана могла бути донькою володимира святославича та ганни візантійської). за гіпотезою юрія диби та ігоря мицька походження протографу книги слід пов'язувати зі скрипторієм чеського бенедиктинського слов'янського монастиря в сазаві, про що свідчить її місяцеслов та художнє оформлення. вірогідно також, що у києві могли знайти прихисток і сазавські монахи-вигнанці[1].

рукопис особливо цікавий тим, що в його кінці переписувач детально розповів про обставини виготовлення і про час роботи:

 

слава тебе г(оспод)и ц(ар)ю н(е)б(е)сьныи. яко подоби мя написати еу(ан)г(е)лие се. почахъ же е писати. въ лет(о) .6564. а оконьчахъ е въ лет(о) .6565. написахъ же еу(ан)г(е)лие се. рабоу б(о)жию нареченоу сущоу въ кр(е)щении иосифъ. а мирьскы остромиръ. близокоу сущоу изяславоу кънязоу. изяславоу же кънязоу тогда предрьжящоу обе власти и о(т)ца своего ярослава. и брата своего володимира. самъ же изяславъ кънязь . правлааше столъ о(т)ца своего ярослава кыеве. а брата своего столъ поручи правити близокоу своемоу остромироу нове городе. мънога же лет(а) дароуи въсътяжавъшоумоу еу(ан)г(е)лие се. на оутешение мъногамъ д(у)шамъ кр(ь)стияньскамъ. да и емоу г(оспод)ь б(ог)ъ бл(агослове)ние с(вя)тыхъ еванг(е)листъ. и иоана. матфеа. лоукы. марк(а). и с(вя)тыхъ прао(те)ць. авраама. и исаака. и иякова. самомоу емоу. и подроужию его. феофане. и чядомъ ею. и подроужиемь чадъ ею. съдравьствоуите же мънога лет(а). съдрьжаще пороучение свое. аминъ.

 

азъ григории диякон(ъ). написахъ еу(ан)г(е)лие е. да иже горазнее сего напише. то не мози зазьрети и мьне грешьникоу. почахъ же писати м(е)с(я)ца октяб(ря) .21. на памят(ь). илариона. а оконьчах(ъ). м(е)с(я)ца. маия въ .12. на па(мя)т(ь) епифана .: . молю же вьсехъ почитающихъ не мозете кляти. нъ исправльше. почитаите тако бо и с(вя)ты(и) ап(осто)лъ паулъ гл(агол)етъ. бл(агослови)те. а не кленете. : . аминъ .: .

 

таким чином «остромирове євангеліє» — найдавніша точно датована велика за обсягом рукописна пам'ятка, створена на київській русі (за винятком віднайденого 2000 року російськими археологами новгородського кодексу, який, попри те, є пам'яткою зовсім іншого характеру). в ньому, крім особливостей загальнодавньоруських, відбито й такі мовні особливості, які згодом стали характерними для мови українського народу. «остромирове євангеліє» є одним із важливих джерел вивчення старослов'янської і давньоруської мов.

 

зберігався рукопис у софійському соборі в новгороді. вважається, що воно вперше було виявлено 1701 року (зазначено в описі одного з храмів московського кремля). 1720 року відіслано, поряд з іншими старими книгами, за наказом петра i в санкт-петербург. потім сліди його губляться до 1805 року, коли воно було виявлено серед речей у гардеробі померлої катерини ii. олександр i розпорядився передати книгу до імператорської публічної бібліотеки (нині російська національна бібліотека ім. м. салтикова-щедріна, санкт-петербург), де вона зберігається й донині. рукопис було прикрашено перетином-окладом з коштовним камінням, через що він мало не загинув, бо 1932 року, розбивши вітрину, його викрав водопровідник[джерело? ]. на щастя, зловмисник, відірвавши палітурку, закинув рукопис в шафу (за іншими даними — на шафу), де її незабаром знайшли. заново переплітати рукопис не стали.

 

з початку xix століття почалося наукове вивчення рукопису. вперше «остромирове євангеліє» було видане а. x. востоковим 1843 з додатком короткої граматики словника та грецького тексту, поданого під рядком. для цього видання (не факсимільного, а набірного) був виготовлений спеціальний слов'янський шрифт, який був покликаний якомога точніше відтворити почерк оригіналу (існує передрук: wiesbaden, 1964). пізніше вийшли й факсимільні видання (чорно-біле, 1883; кольорове подарункове у форматі оригіналу: л.: аврора, 1988). неодноразово видавався текст пам'ятки. його уривки входили до обов'язкової програми шкіл у царській росії.

 

матеріали «остромирового євангелія» були використані, в певній мірі, для створення сучасних граматики і словників старослов'янської мови. пам'ятці та її мові присвячено чимало досліджень, однак мова цього рукопису, особливості його словника, як і раніше, вимагають ґрунтовного вивчення.