Мини сочинение по произведением писателей 20 ! зарание !

Начало двадцатого века в это яркость "серебряного века" во всем культурном наследии. критические настроения порождали шедевры и открывали новые имена. время реалистов с критическим взглядом. начал активно развиваться модерн. писатели и поэты того времени глубоко проникали не только в умы, но и в души человеческие. время было сложное. капитализм, революционные взгляды наряду с философскими и религиозными теориями отражались . это время расцвета поэзии. направления поэтические различны, но модернистские взгляды . это временной отрезок, когда пересматриваются устои, идеалы, ценности. хронология в жизни двадцатого века прослеживается следующая: 1892 – 1917 годы окончание безвременья (революционный подъем общества, манифест и сборник "символы", творчество максима горького). хотя, возможно конец этого периода приходится на 1921-1922 годы. время эмигрантов, ссыльных писателей, философов и . xx века принято подразделять на: реализм, модернизм, авангард. м. горький и л.н. андреев не последнюю роль сыграли в движении того времени. после революции у россии начался период не простой. он тяжело переносится ни только людьми, которым выпало жить после революции, но и для бомонда является почти катастрофическим. многие были вынуждены покинуть родину. кто-то был выдворен, а кто-то эмигрировал по доброй воле. но жизнь творческая, в россии не прекращается. сложное время открывает новые таланты. яркие, со свежим взглядом и острым словом молодые писатели, участники гражданской войны: л. леонов, м. шолохов, а. фадеев. у них не похожий на классиков слог, взгляд. но они интересны, востребованы, близки народу. тридцатые годы характеризуются в как "года великого перелома". прежние устои рушатся. партия активно контролирует среду. аресту подвергают п. флоренского, а. лосева, а. воронского, и д. хармса. репрессируемая интеллигенция гибнет.а ведь основой интеллигенции как раз являются деятели культуры. результатом репрессий тридцатых годов является гибель большого числа писателей, в их числе: н. клюев, о. мандельштам, и. катаев, и. бабель, б. пильняк, п. васильев, а. воронский, б. корнилов. возможностей, для развития практически никаких. все оспаривается, осуждается, подвергается тотальной проверке. но это время дарит нам таких талантливых людей как: в.в. маяковский, с.а. есенин, а.а. ахматова, а.н. толстой, е.и. замятин, м.м. зощенко, м.а. шолохов, м.а. булгаков, а.п. платонов, о.э. мандельштам, м.и. цветаева. сегодня невозможно себе представить и поэзии без этих имён. а жизнь их в то время постоянно подвергалась опасности. произведения могли никогда не выйти. мы не узнали бы трогательных стихов цветаевой, не услышали ритма маяковского, не смеялись бы над зощенскими рассказами, не признавались бы в любви есенинскими стихами и не размышляли бы над загадочным слогом булгакова. период двадцатого века в ознаменован явлением кризиса. кризиса душ, кризиса ума, кризиса чувств. но читая произведения, написанные и поэтами того времени четко понимаешь, что талант это дар, который не победить. он как росток пробьёт асфальт и будет тянуться к солнцу, тянуться к жизни. и путь будет не из легких, но сама жизнь расставит все по местам. есть место на полке книжной каждого дома для книги поэтов и пишущих прозу двадцатого века

Навряд чи є на планеті людина, яка готова погодитися зі своєю скромною долею, ніколи ні до чого не прагнути і просто проживати відведені богом дні в очікуванні закономірної смерті. я переконаний, що якщо такі люди і є, то їх гранично мало. більшість людей обов’язково до чогось прагне. втім, помилково було б стверджувати, що всі прагнуть до одного і того ж. різних людей існує досить багато, та й їхні погляди на життя і буття в цілому можуть істотно відрізнятися. саме з цієї причини людська активність і самореалізація – по більшій мірі суб’єктивні. втім, деякі загальні висновки все-таки можна зробити. говорячи про активність у цілому і активну життєву позицію зокрема, хотілося б відзначити наступне. активну людину по життю завжди помітно. вона ніколи не стоїть на місці, завжди кудись рухається. і рух цей не є довільним, найчастіше ця людина рухається тому, що у неї є справжня і гідна руху вперед мета. у сучасному світі найчастіше причиною людського руху вперед є можливість якомога більше заробляти. ставитися до цього факту можна по-різному, але навряд чи можна заперечувати його правдивість. сьогодні за великі гроші можна купити практично все, і люди прекрасно розуміють це, а тому з таким трепетом ставляться до можливості сильно розбагатіти. якщо людина дійсно визначила в якості своєї основної мети багатство, то і її максимальна самореалізація буде полягати в подальшому розбагатінні. у той же час не можна судити про всіх людей виключно через популярність багатства. далеко не всім дано стати багатим, а тому для деяких важливу роль також відіграють і інші елементи буття. найчастіше вони пов’язані з суспільством. наприклад, для видатного вченого далеко не обов’язково бути багатим, щоб вважатися по життю реалізованим. досить зробити гарне наукове відкриття, яке зможе по-справжньому прославити його, щоб отримати суспільне визнання і повагу, яке свідчитиме про максимальну самореалізацію. коли мова заходить про активну життєву позицію, то зазвичай всі люди схожі. всі люди з такою позицією непосидючі, якщо це сидіння не пов’язане з їх професією, у всіх їх є мета в житті, всі вони хочуть домогтися поставленої мети. а от максимальна життєва реалізація може проявлятися по-різному: для бізнесмена це буде багатство, для вченого – наукове відкриття, ну а для сімейної людини – народження великої кількості дітей. всі люди різні, цим і прекрасне наше життя.