Охарактерезуйте сашка и васеля чепижного из казки сироманець за таким планом: а) им’я героя, вик, фах; б) портрет; в) вчинки пирсонажа г) моэ ставлення до нього.

у повісті «сіроманець» миколи вінграновського дядько чепіжний виступає негативним персонажем.

  він старшого віку, житель села, працює у колгоспі. та часто ухиляється від роботи. «поробиш ці дні і за мене, — сказав чепіжний жінці. — я довго не буду. туди і назад». він бездушний, погано відноситься до тварин : «кінь крутився під ним, харапудився, але василь бив його прикладом рушниці по заду, і кінь віз його далі». брехливий, всі збитки спирав на вовка. не один раз вночі крав «у полі солому на мотоциклі». повбивав вовчиху і вовченят, «премій за вовків получив стільки, що аж чорного мотоцикла купив”, ями копає по лісосмугах на звірів. любить говорити неправду, навіть сторожиха баба маня дала зауваження перед кореспондентами: «і тобі не стидно отаке городити». користолюбний, «премій за вовків получив стільки, що аж чорного мотоцикла купив», шукає від всього зиск, не вміє пробачати : «а збитки за козу? я своє дарувати «за так» не звик! ».   а ще він злий і затаїв зло на вовка, постійно переслідує його, хоч сіроманець вже старий і незрячий та не причиняє зла людям. вовк відчував небезпеку від дядька, тому й «загнав чепіжного по шию в озеро і сам сів на березі».   у   словах чепіжного багато ненависті, люті та неправди: " жри мене", "я сам би перегриз йому горло", "зуби не зуби, а метрові кілки затесані, язичище горить, як черінь, і пахне від нього кров'ю, почав підкрадатися до наших посівів, толочив, припустімо, ячмені й пшеницю".

        мені не подобається дядько чепіжний, бо він поганий, злий та жорстокий, не любить тварин, говорить неправду.

ответ: сделай ответ лучшим Григір Тютюнник народився в родині селян, його батька було заарештовано органами НКВС, коли йому було лише 6 років. Григір Тютюнник прожив тяжке сирітське життя. Знав, що влада знищила його батька. Переслідували і його самого. Усе життя жив завжди з натугою. Так, тяжко переживав, коли його твори препарувала цензура. До цього додалися сімейні незгоди. Він був повністю відданий літературі, нехтував матеріальними благами. На цьому ґрунті виникали конфлікти з дружиною. У певний момент усе це зійшлося в одну точку. 6 березня 1980 р. Григір Тютюнник покінчив життя самогубством (письменник повісився) Повість «Климко» має автобіографічний характер. В 1942 році через голод та дослухавшись поради знайомих, письменник у віці 11 років пішов до матері на Полтавщину пішки. З майбутньою дружиною Марією познайомився в університеті. Вона навчалась на відділенні української філології, а Григір вчився на відділенні російської філології. dovidka.biz.ua Він спочатку говорив і писав російською, але згодом почав писати лише українською. В них народилося двоє синів – Михайло, Василь У Спілці письменників його не любили за прямоту. У 1974 рік, почалися арешти української інтелігенції. Тютюнника занесли до “чорного” списку, усім видавництвам наказано ніде не згадувати його ім’я. Якось, коли був в опалі, у нього вихопилося: “Так я ж написав тільки напівправду життя — і мене викидають з літератури. А якби я написав усю правду, то що — мене вбити треба?”

Письменник не любив сидіти у великих містах. Тютюнник постійно подорожував по селах України, адже там можна було почути рідну мову.

Григір Тютюнник покінчив життя самогубством 6 березня 1980 року.