Твір-роздум на тему нова пригода яви і палуші гига

я вважаю, що ява і павлуша – справжні герої.

це можна проілюструвати, наприклад, таким епізодом з їхнього життя.

одного разу ява і павлуша вирішили приїхати в київ і покататися на атракціонах, тому що хотіли подарувати собі більше радості.

  аж раптом вони помітили своїх старих «товаришів», книша і бурмила, які підозріло себе поводили. тишком-нишком, так щоб їх ніхто не побачив, йшли вони до каси, поки не було касирки. коли ж дійшли, витягли лома, зламали непомітно замок, забрали всі гроші, та й пішли, крадькома озираючись.

наші герої бачили їх згори, коли були на «атракціоні лебедів». хлопці вирішили бути справжніми «пінкертонами» та спіймати злочинців. я вважаю, що це хоробрий учинок, який характеризує юнаків, як справжніх героїв. спустившись згори, вони побачили сліди, які вели від каси кудись. касирка репетувала, дізнавшись про грабіж, та побігла у розпачі скаржитись міліції.

ява і павлуша пішли по гарячому сліду. спочатку відбитки ніг вказували на кінотеатр «лейпциг», потім на фонтан торгового майданчику «колібрис», звідти сліди зигзагами прямували до кафе «чайхона базар». юні інспектори заглянули обережно всередину та побачили злодіїв. «руки вгору! - налякали злодіїв хоробрі хлопці – ми знаємо, що ви пограбували касу». ті схопилися й побігли швидко на вихід, але там на них чекала міліція, яку «пінкертони» викликали наперед, перш ніж забігти до зали.

відважність і рішучість хлопців поєдналися з обачливістю і мудрістю.

бандитів заарештували, але, як виявилось потім, це були лише зйомки фільму, де грали книш і бурмило, бо вони стали знаменитими після перших пригод «тореадорів». та це не применшує подвиг наших улюблених лицарів із васюківки.

отже, ява і павлуша є реальними героями, адже вони виявили себе мужніми, справедливими, розумними і обережними. вони прагнули послужити суспільству.

питання, що таке щастя, хоч раз ставив перед собою кожен. та відповісти на нього однозначно неможливо. кожен з нас щастя бачить по-своєму. для одних щастя – це гроші, для інших – здоров`я, для когось – благополуччя у родині. сенс людського життя, призначення людини на землі, її морально-етичний вибір – всі ці питання хвилюють кожного з нас. то яку ж людину ми можемо назвати щасливою?      

  кожен з нас робить у житті свій вибір, свій шлях, сама будує своє життя та долю. і як вона їх побудує – таке щастя і отримає. людина проходить певні життєві випробування, вона повинна стільки встигнути, але життя таке швидкоплинне, тому ми маємо не лише працювати, але й встигати насолоджуватися ним.

багато людей у нашому світі не мають того щастя, яке маємо ми, хоча і не усвідомлюємо його. нещодавно я дивилася змагання параолімпійців, і мене це по-справжньому вразило. люди з обмеженими фізичними можливостями, які пересувалися у візках, змагалися, раділи, сміялися… їхні емоції нічим не відрізнялися від наших і вони були щасливі. по-справжньому. ось що дійсно мене вразило. ми, цілком здорові люди, весь час на щось скаржимося, чимось незадоволені, у нас купа причин для цього. але все це стає таким мізерним, коли дивишся на тих, хто зміг пересилити себе і не впасти у відчай, а продовжити життя – повноцінне і справжнє. повноцінніше, ніж у декого з нас. я вважаю, що такі люди гідні нашої поваги і захоплення. як на мене, найбільшим щастям для них було б повернення їм здоров`я, але це неможливо, вони це розуміють і навчилися радіти тому, що мають. тож і нам слід взяти з них приклад і навчитися жити сьогоднішнім днем і бути щасливими тут і зараз.

щастя не в грошах і багатстві, не у владі,не у здійсненні всіх мрій. той, хто прагне лише цього, являється справжнім егоїстом. така людина думає тільки про себе, але вона не зможе бути по-справжньому щасливою, адже неможливо бути щасливим насамоті. інколи для того, щоб стати щасливою людиною, достатньо іншій людині стати щасливою…

щастя – у кожного в душі, у світосприйнятті, у вмінні радіти кожному дню, першим листочкам на деревах, подиху весняного вітерцю… щастя – поряд. слід лише навчитися його помічати, відчувати і розуміти. мені дуже сподобався    вислів про щастя в. классовського: «усе, що можна назвати щастям, має з три складові: потребу щось робити, щось любити та на щось сподіватися».