Текст есе на тему книги треба берегти

Книга — це чудо цивілізації. життя без книги уявити собі неможливо. хоча, на жаль, є люди, які так не вважають. але не про них мова — їх мені просто шкода. отже: книга в моїх руках відкриває мені захоплюючий невідомий світ, що розповідає про щось неймовірне або, навпаки, звичайне, близьке мені й від того цікаве. я читаю, перегортаю її, повертаюся до прочитаних сторінок і ніколи не в кінець. і книга стає мені другом. є, як в усіх, у мене книги улюблені, є, чесно кажучи, ніякі. я не повертаюся до таких більше. а деякі читаю по декілька разів. думаю, що завдяки цікавим книгам я навчився їх берегти, причому всі, і неулюблені теж. може бути, те, що не зацікавило мене, виявиться цікавим для інших. я не беру книгу непомитими руками. я не загинаю куточки сторінок. і ніколи нічого не пишу в книзі, навіть олівцем. мені завжди здається, що цю книгу обов'язково будуть читати ще багато разів. а як неприємно навіть тримати в руках старі, брудні, порвані сторінки! це стосується і власних книг, і взятих на кілька днів у друзів, і, звичайно ж, книг бібліотечних. раз книга — друг, то й ставитися до неї треба по-дружньому!

мій друг полюбляє грати в баскетбол. майже щодня, після школи, він бере мене за руку і з радісним вогником в очах веде на спортивний майданчик. там ми відпрацьовуємо нашу гру і влаштовуємо невеликі змагання один на один. іноді до нас приєднуються інші хлопці і разом ми веселимось, аж доки хтось не схаменеться та не згадає про час. тоді всі поспішають додому, щоб устигнути зробити і справи, з нетерпінням чекаючи наступного дня та наступної гри.

якось так)