Самая распространенная в области порода хвойных деревьев

Сосна популярное хвойное дерево в томской области.

в 1820 відразу декілька експедицій заявили про знайдення ними антарктиди. першою з-поміж них була  російська  експедиція під проводом  фадея беллінсгаузена  та  михайла лазарева, яка досягла берегів материка  16 січн. запис у щоденнику беллінсгаузена від 28(16) січня 1820:

«продовжуючи шлях на південь, опівдні на широті 69°21'28", довготі 2°14'50", ми зустріли кригу, яка ввижалася нам через сніг, що йшов тоді, у вигляді білих хмар. вітер був від no помірний, великі хвилі від nw; у зв'язку із снігом наш зір на сягав далеко; я привів в бейдевінд на so, та, пройшовши у цьому напрямку дві милі, ми побачили, що суцільна крига тягнеться від сходу через південь на захід, шлях наш вів просто в це крижане поле, всіяне буграми  »

першою доведеною висадкою на берег вважається висадка фінансованої норвежцями експедиції  карстена борхгревінка  в 1895 на берег  землі вікторії

загальне розуміння ії антарктичного узбережжя з'явилося лише в середині 19 ст. американський морський офіцер чарльз вілкс проголосив антарктиду  континентом, базуючись на результатах його ічних досліджень в 1839-40, у той час, як  джеймс кларк росс  під час своєї експедиції 1839—1843 сподівався, що він зможе досягнути південного полюса морем, що йому не вдалося з очевидних причин.

першу спробу досягнути південного полюса було зроблено британським дослідником  робертом скоттом  під час  британської антарктичної експедиції  в 1901—1904. скотт разом з  ернестом шеклтоном  та едвардом вілсоном відправилися в експедицію з метою дістатися найпівденнішої можливої точки та 31 грудня 1902 досягли  82°16′ пд.ш. пізніше шеклтон керував ще однією британською антарктичною експедицією, яка ставила за мету досягнути полюса. 9 січня 1909 йому з трьома компаньйонами вдалося досягнути точки  88°23′ пд.ш.  на відстані 112  миль  від полюса, після чого вони були змушені повернути назад

першими, кому вдалося досягнути ічного південного полюса, були  норвежці  руаль амундсен  та члени його експедиції:   олаф бйолан,  сверре хассель,  хельмер хансен  та  оскар вістінг. це відбулося  14 грудня  1911  року.

«зранку 14 грудня була чудова погода, ніби створена для прибуття на полюс.< > опівдні ми досягли 89° 53' за будь-якими розрахунками і приготувалися пройти решту шляху за один захід. < > ми просувалися цього дня так само механічно, як завжди, майже мовчки, але все більше зазираючи вперед.< > о третій після полудня одночасне "стій" пролунало від погоничів. вони ретельно оглянули прилади, які всі показували повну відстань - полюс, на нашу думку. мету було досягнуто, шлях скінчився. я не можу сказати - хоча знаю, що це б пролунало набагато переконливіше - що я досягнув цілі свого життя. це було б романтично, але занадто прямолінійно. я волію бути чесним і припустити, що я ніколи не бачив людину, що знаходилася б у більш діаметрально протилежній позиції до своєї мети та бажань, ніж я на ту мить.»

амундсен назвав свій табір  пульгайм  (норв.  polheim, «полярний дім»), а плато, на якому безпосередньо знаходиться полюс, отримало свою назву на честь норвезького короля  хокона vii  (сучасна назва  —  полярне плато).

роберт скотт очолив  другу експедицію в антарктиду, намагаючись випередити амундсена в досягненні полюса. скот і чотири його компаньйони досягли полюса  16 січня1912, на тридцять чотири дні пізніше від амундсена.