Придумать живу казку ребенку 2 класс. буквально 10 предложений. ничего в голову не 25 .

Мій дідусь гриша завзятий . він говорить, що наш удай прекрасна і чарівна річка, яка таїть у собі казку. але не кожному та казка відкривається. — ходи над річкою тихо, як ходить сонечко. і тоді ти неодмінно побачиш живу казку, —учив мене дідусь. — і ось ми з ним на зеленому березі. сідаємо у човен і тихо відпливаємо від берега. м’яко лягає весло у прохолодну чисту воду. потім дідусь кладе весло на дно човна і прикладає палець до вуст. — раптом у воді щось булькнуло, і над поверхнею маленька краснопірка. за нею гнався смугастий окунь, настовбурчивши колючки свого плавця. в цю мить біла лілія підставила рибці зелений листочок, схожий на долоню. краснопірка вистрибнула на нього і завмерла, а окунь стрілою промчав мимо. — ква-а-ах! — зітхнула полегшано жаба. краснопірка почала підстрибувати на листочку. танцює! — вирішив зелений коник, над водою на тоненькій травинці. він дістав свою жовту скрипочку. — ті-лі-лінь, ве-се-лінь, — зазвучала ніжна пісенька. почувши її, звідкісь узялися метушливі пуголовки, жук-водолюб виринув з глибини, навіть жук-вертячка застиг. заслухався. стомилася рибка танцювати, чемно вклонилася товариству і пірнула у воду. тут і скрипочка затихла. артистам аплодували прозоро крилі бабочки, схожі на вертольотики. я теж хотів заопладувати, але глянув на дідуся і згадав його пораду поводитися на воді тихо. раптом біля куща верболозу щось зблиснуло, вдарило по поверхні великим хвостом і над водою показалася риб’яча голова. — та це ж щука! — вирвалося в мене. — ти-хо! починається ще одна казка, — приклав палець до вуст дідусь

Дивчинку звали ивою.