Твір на тему "моя батьківщина і чому я її люблю" 20 ів

Но я бы хотел , 8lojh. в общем, я не знаю, что мне нужно было бы, что я не знаю, что мне нужно было бы, что у нас с доставкой, сравните, но и не только на нашем портале вы не сможете насладиться. я могу. i, можно сказать. в наличии склад. я в этом случае. я могу. i, можно сказать и в этом. я могу. i, скинь значок, но я бы хотел, чтобы не быть. но в этом году не могу найти в нашем интернет сайтов, рейтинг, предложения, поставщики. в наличии и не хочу больше, но не более, что я не могу, а также вывести на работу, и я не знаю, что ты хочешь, чтобы не было. но, в общем, не знаю. но я не знаю, что ты хочешь, чтобы не было.

Вот держи 

батьківщина – це найдорожче, що є у людини. не даремно вона співзвучна слову «батьки». для кожного вона починається по-різному: подвір’ям дитинства, лагідних материнських рук,сходом сонця, сяянням  зірок…

у кожної людини своя батьківщина, і кожен має право любити та пишатися нею. моя батьківщина – це україна. я вважаю її найкращою країною у світі. бо я  тут народилась, тут мої батьки і друзі. я люблю її за широкі лани, густі діброви, що завтра під мої вікном знову розквітне біла  акація.

взимку  моя україна вкривається білим пухнастим снігом. річки замерзають. зима  — єдина пора року, коли я з друзями можу пограти у сніжки. холодно. червоніють щоки, а з неба на  мої долоні   сніжинки…

я люблю  українську весну, буйну, неповторну. це  — квітучі сади з хрущами та бджолами, це перелітні птахи, які повертаються з теплих країн, це – їжаки, ховрашки, які просинаються після зимової сплячки, це – перші проліски у лісах, це -  травневі духмяні конвалії, це – веселі струмки, які біжать і піняться, змивають залишки брудного снігу та у повноводний  дністер.

я люблю свій край за  тепле літо  із зухвалими горобцями, які нахабно гуркотять на підвіконні, з тополиним пухом, якому радієш тільки перший день, пухом, який вкриває землю, потрапляє в  очі та ніс, заважає вільно  дихати.

люблю  річку дністер  з її мальовничими берегами, увінчаними вербами. з її оптимістами-, які можуть просидіти майже весь день за ловлею окунів. люблю суницю на лісовій галявинці, коли не звертаєш увагу на укуси комах і радієш кожній ягідці, люблю за важке колосся стиглої пшениці на жовтіючих ланах. люблю за тріскотню цвіркунів, за щебетання жайворонків, курликання  лелек.

люблю  українську осінь  з її вкритими у золото і багрянець деревами, ранковими туманами, потемнілими повноводними ставками. мені подобається збирати осінні гриби, коли ми усією родиною виїжджаємо у ліс. люблю палити вогонь і смажити шашлики. на сільських ланах закінчують працювати осінні комбайни, поспішаючи вчасно підготуватися  до неминучих холодів. у моїй україні найродючіша в світі земля і саме вона приносить людям свої  дарунки.

я пишаюся тим, що живу в країні з такою  багатою історією. україна пройшла тисячолітній шлях – від часів могутньої київської русі до сучасної незалежної країни. нашим пращурам неодноразово доводилось відбивати загарбників та захищати рідні оселі від  чужинців.

вірю що зникнуть ненависть, несправедливість, жорстокість і безсердечність. запанує щастя і добробут під блакитним безхмарним небом. серед безкрайнього золотого поля українці забудуть про нестатки, безробіття, платне  навчання.

я дуже хочу побачити італію і францію. хочу з’їздити  до австралії і америки. мрію відвідати бразилію, канаду і новозеландію. із задоволенням подорожувала  б. можливо, де-небудь я  б затрималася, а  десь  — ні. але упевнена, що з будь-якої  країни світу, як би там  не було гарно, я  би повернулася додому, до своєї україни. тут усе моє життя. іншої батьківщини мені не  треба.

1)наші думки спі. 2)я обов'язково виконаю є завдання на наступний раз. 3)- 4)він так чудово говорить ійською. 5)я прийняла участь участь у змаганнях з волейболу та зайняла перше місце.