Твір на тему залишатися самим собою.

Що значить бути самим собою? на мій погляд, бути самим собою - значить діяти у відповідності зі своїми бажаннями, володіти індивідуальними, властивими тільки тобі якостями, мати свої життєві принципи і не відступати від них, якщо, звичайно, життя відповідно до цих принципів зручна і виправдана. іншими словами, бути самим собою - значить чинити відповідно до волі своєї душі і свого серця.     але чи можливо зберегти свою індивідуальність в умовах нашої сучасної дійсності? якщо так, то яким чином? якщо немає, до чого це може ? на жаль, реальне життя, точніше, сучасне суспільство, диктує нам свої закони і правила (перш за все з точки зору етики і моралі), яким людина вільна підкорятися або не підкорятися, в залежності від того, чи відпові громадські правила основам його моралі.     на мій погляд, умови сучасного життя не дозволяють людині повною мірою висловити свою сутність, своє єство, жити згідно душевної волі. переслідуючи певні життєві цілі (заміжжя, престижна робота і т. людина пристосовується до цих умов, зливається з натовпом, намагається бути схожим у своїх діях на більшість, втрачаючи тим самим свою індивідуальність. яскравим прикладом може служити таке явище, як мода, правилами якої підпорядковуються всі без винятку. однак «загальним» може бути не тільки одяг, тобто будь-яке зовнішнє прояв сутності, а й мислення, і не кожна людина в тій чи іншій ситуації надійде відповідно зі своїми почуттями і бажаннями. можливо, це доля слабких, невпевнених у собі, нетворчих людей, які бояться жити за власними правилами. дуже часто для нас, особливо дівчат, складно і страшно бути в меншості, однієї захищати і відстоювати свою думку перед іншими людьми. але такі вчинки, як правило не проходять безслідно. історія знає безліч сильних, талановитих жінок, які були лідерами, вміли повісті інших за собою, надихнути і вселити надію. але вони всіма і боролися з «більшістю», приносячи в життя щось нове і тому незрозуміле оточуючим. жанна д'арк, олександра коллонтай, маргарет тетчер, ірина хакамада - вони відомі всьому світу не через те, що погоджуються або пристосовуються, а через свою вірність принципам і сміливості ці принципи виражати і захищати.     але, з іншого боку, чи зрозуміє суспільство людини, що намагається жити не так, як всі, чи не призведе вираження своєї індивідуальності до замкнутості і самоти цю людину? ні, якщо він сильний, самодостатній, здатний знайти сили протистояти думку більшості. у сильної людини думки перетворюються в дії, а не в фантазійні образи.     можливий третій варіант, коли мета дійсно виправдовує засоби і можна (навіть потрібно) на деякий час надіти маску і стати таким, яким тебе хочуть бачити, але в душі своїй все-таки залишатися таким, який ти є. на мою думку, це так само якість сильних людей, здатних відстоювати свою життєву позицію, нехай не в відкритій формі, але залишатися самими собою. дуже яскраве підтвердження цьому можна знайти в шекспірівських рядках: «життя - театр, і всі ми в ній актори». ця фраза зайвий раз доводить, що бути самим собою - важка справа. це дійсно «справу», яким потрібно займатися, яке необхідно в собі виховувати, щоб не бути схожим на інших, бути цікавим для оточуючих. це особливо важливо для нас, дівчат, охочих увагу якоюсь своєю родзинкою, тим, чого немає в інших. і справа навіть не в красі зовнішньої, яка всього лише посудину, в якому заховано головне - особистість людини, його характер. потрібно прислухатися до свого серця, своєї душі, бачити в дзеркалі насамперед саму себе, а не подругу з сусіднього під'їзду або відому актрису. тільки в цьому випадку можна знайти душевну гармонію, а це найголовніше.

складно говорити про шляхетність та кохання, спираючись на твір івана франка "чого являєшся мені у сні". адже шляхетність - це або належність до суспільного прошарку "шляхта", або шляхетність душі, що характеризується честю, виликодушністю та милосердям. а хіба ліричний герой вказаного твору милосердний або великодушний? ні, він усього лише сумує за невідбувшимся коханням, жаліє себе, мріє про взаємність.   хіба він за щось прощає героїню, хіба думає про її почуття? ні! він зациклений на собі, як більшість закоханих.

а щодо шляхетних вчинків, їх можна вгадати за непрямими натяками. "в житті ти мною згордувала, моє ти серце обірвала і з нього вирвала одні оті ридання голосні, пісні" - ця цитата може вказувати на виликодушність героя в тому сенсі, що він не нав'язував коханій свою любов, не примушував її до взаємності, не намагався нею маніпулювати. про такі вчинки героя також говорить цитата "ти ж знаєш, знаєш, добре знаєш, як я люблю тебе без тями, як мучусь довгими ночами і як літа вже за літами свій біль, свій жаль, свої пісні у сердці здавлюю на дні".тобто, він не докучав їй своїми стражданнями. дійсно, хіба вона винна у тому, що не любить його?   тому так, істине кохання може надихнути на шляхетні вчинки, такі як залишати сво страдання при собі та не змушувати нікого любити тебе.