Напишіть будь-ласка характеристику одного з героїв роману "чорна рада"

Чорна рада» цитатна характеристика героїв старий кобзар, «божий чоловік» «темний він був на очі, а ходив без проводиря, у латаній свитині і без чобіт, а грошей носив повні кишені. що ж робив із тими грішми? викупив невільників із неволі. іще ж до того знав лічити усякі болісті і замовляти усякі рани. може він своїми молитвами над недужими, а може і своїми піснями, бо в його піснях лилась, як чари, що слухає чоловік і не наслухається. за теєто, за все поважали його козаки, як батька: і хоч би попоросив у кого останню свитину з плечей на викуп невільника, то й йому оддав усякий». і. брюховецький «чоловік сей був у короткій старенькій свитині, у полотняних штанях, чоботи шкапові, протоптані, і пучки не видно. хіба по шаблі можна б догадатися, що воно щось не просте: шабля аж горіла од золота; да й та на йому була мов чужа. і постать, і врода в його була зовсім не гетьманська. так наче собі чоловічок простенький, тихенький. ніхто, дивлячись на його, не подумав би, що в сій голові вертиться що-небудь, опріч думки про смачний шматок хліба да затишну хату» я. сомко «…був воїн уроди, возраста і красоти зіло дивної, був високий, огрядний собі пан, кругловидний, русявий, голова в кучерях, як у золотому вінку, очі ясні, веселі, як зорі, і вже чи ступить, чи заговорить… жартів не любив. щирий і незлобливий був лицар, да все ж як і допечуть йому, то стережись тоді кожен» і. шрам «був він син паволоцького пана, по прізвищу чепурного, учився в київський братській школі і вже сам вийшов. як же піднялись козаки з гетьманом остряницею, то він устряв до козацького війська, бо гарячий був чоловік…. і не всидів би у своїй парафії, чуючи як ллється рідна йому кров за безбожний глум польських консистентів і урядників над українцями» п. шраменко «був щирий козак, лучче йому з нудьги загинути, ніж панотця навік перечорнити і золоту свою славу гряззю закаляти» леся череваниха «а вона ж то стояла, підійшовши під благословеніє, хороша да прехороша! іще трошки засоромилась перед поважним гостем, то й очиці спустила в землю, а на виду аж сіяє… і що вже, як хороше вдасться! чи заговорить, чи рукою поведе, чи піде по хаті — усе не так, як хто інший: так усі й дивляться, і так усякому на душі, мов сонечко світить» настя — дружина гвиновки «ще була молода і хороша, тілько бліднолика пані. зараз було видно, що се не нашого пера пташка. не та в неї хода, не та й постать, да й українська одежа якось їй не припадала. а гарна, чорноброва була пані» м. черевань «…був тяжко грошовитий, да й веселий пан із козацтва, що збагатились за десятилітню війну з ляхами… доскочив собі незчисленного скарбу, та після війни й сів хутором коло києва» «…не любив ніяких сварок; … бо був козак друзяка: уже кому чи яка нужда, чи що, то зарятує й визволить» кирило тур «добрий він, і душа щира, козацька, хоч удає з себе ледащицю і характерника. да вже без юродства в їх не буває» «…був здоровенний козарлюга. пика широка, засмалена на сонці; сам опасистий; довга, густа , піднявшись перше вгору, спадало за ухо, як кінська грива; уси довгі, униз позакручувані, аж на жупан ізвисали; очі так і грають, а чорні, густі брови аж геть піднялись над тими очима, і — враг його знає — глянеш раз: здається, супиться, глянеш удруге: моргне довгим усом так, наче зараз і підніме тебе на сміх» василь невольник «справді … був собі дідусь такий мизерний, мов зараз тільки з неволі випущений: невеличкий, похилий, очі йому позападали і наче до чого придивляються, а губи якось покривились, що ти б сказав — він і зроду не сміявся. у синьому жупанкові, у старих полотняних шароварах, да й те на йому було мов позичене»

Ассоль – главная героиня повести  а. с. грина  «алые паруса», девушка, чья мечта стала явью. ассоль рано лишилась матери, и ее воспитал отец – суровый и замкнутый  лонгрен. односельчане их сторонились, так как по версии владельца таверны лонгрен был жестоким и бессердечным человеком. он не протянул ему руку , когда тот утопал. а о том, что по его причине умерла мать ассоль, мери, владелец таверны умолчал. с тех пор ассоль и ее отца в деревне недолюбливали. более того, ассоль прослыла полоумной после своего рассказа о встрече с волшебником, который обещал, что за ней в свое время приедет отважный принц на белом корабле с алыми парусами. за это ее называли не иначе, как «корабельная ассоль». по натуре эта была девушка с чутким воображением и добрым сердцем. она могла заговаривать с деревьями и кустарниками, как живыми, заботиться о братьях меньших, и искренне мечтать. когда она подросла, то стала настоящей красавицей. все что ассоль надевала, казалось новым и очаровательным. её лицо было по-детски наивным и лучистым. она ни на миг не забывала о своей мечте и живо ее представляла. даже лонгрен думал, что пройдет время, и она забудет слова сказочника эгля. умение самозабвенно мечтать и игнорировать злые насмешки окружающих пошли девушке на пользу. в ее жизни, на самом деле, появился некто особенный, надевший на ее палец кольцо, пока она спала. после этого, она еще больше уверилась в том, что «он» скоро появится в ее жизни. вскоре в деревне каперна появился тот самый корабль с алыми парусами, а с ним и  артур грэй  – капитан корабля, отважный моряк и просто благородный человек, который услышал про ассоль и воплотил ее в реальность.