Скласти твір на тему життя лісу вночі

Зайшло за обрій сонце. птахи не співають. тендітна квіточка закрила свою жовтеньку серединку. десь дуже далеко чути сову. все заснуло не пробудним сном.

Ти стоїш перед ним, позаді тебе, видно просторе поле, за яким ледь помітні вогні на небі зовсім не багато зірок, тільки видно місяць, який десь над горизонтом. перед тобою великий густий ліс, ти майже нічого в ньому не бачиш, тільки де-не-де чути шорох, страх починає заполоняти твоє тіло, тоді ти ще більше починаєш у все вслухатись й бачити небачене, починаєш тремніти з ти робиш крок, інший, і ти вже знаходишся в самій гущі ліса, все навкруги ніби завмирає, ти починаєш йти, шепіт листя в тебе під ногами перебиває всі інші звуки, хоча ти інколи зупиняєшся щоб вслухатись в те що коїться навкруги, ти чуєш кожен звук, ти ніби живеш ним в ту хвилю, ти чуєш птахів, скрип дерев, чуєш шелест листя, чи інколи впаде десь гілка з дерева, а ще те село, собак в ньому які лають, крики ти відчуваєш життя, ти весь в починаєш рухатись далі, на землі ти майже нічого не бачиш, тільки стовбури дерев, які з`являються перед тобою, ти йдеш, йдеш, місяць вже майже на горизонті, стає де-далі темніше, серце починає ще більше колотитись, тобі здається що ти вже далеко не в цьому світі в якому був ще днем, ти вже весь ніби десь в кращому місці, де ти відчуваєш не якесь фальшиве щастя, а ти відчуваєш його чистоту й щирі інколи на дорозі зустрічаються якісь непролазні деревцята, ти починаєш шукати вихід, неможеш знайти його, інколи з кущів може вистрибнути якась тваринка, яка ще більше тебе налякає, страх вже повністю охопив ти зупиняєшся щоб відпочити на якомусь і тут чуєш якийсь шелест, але цей шелест вже незвичайний, на такий як були попередні, ти вслухаєшся в нього й він тобі розповідає про якусь тваринку яка рухається але тваринка, відчутно що, якась наближаєстья в туди щоб поглянути, й на відкритому місці, де останні, на цю ніч, промені місяця ти бачиш їжачка, саме такого як бачив в дитинстві в мультиках, на його колючках різне листя, й він почувши тебе зупинився, скрутився колобком й завмер, тут ти ніби вже втрачаєш голову ти бачиш таку красу, що тільки в казках таке бачив до цього моменту, тобі хочеться закричати від ти весь майже підпригуючи, з переповненими почуттями, ніби-то страху, чи щастя, чи ще чогось там, навіть незнаючи чого, ти йдеш далі тут ти зустрічаєш якесь невелике озерце, яке живе вже в цьому лісі багато-багато років, присівши біля нього, ти бачиш в ньому місяць на горизонті, якщо довго дивитись то навтіь можна опрокинутись від того що тобі здасться що ти висиш вверх от тут, біля цього озера, прямо б і заснув й навіть нехочеться нікуди йти, нікуди нехочеться хочеться насолоджуватись кожною хвилиною цього щастя яке живе, а ми його навіть не помічає ти продовжуєш дивитись на воду, слухаєш, як десь пролетить сова, або пробіжить тваринка, й ти просто щасливий, знаєш що далі, живучи в цьому світі ти завжди знатимеш що є не тільки погане, а й є просто казкове : )

Б)

Объяснение:

Правду кажу, я щойно це пройшла!!