I(to qo)to bed at ten o,clock every day.i (to qo)to bed at ten o"clock yesterday.i (to qo)to bed at ten o,clock tomorrow.i (to qo)to the cinema evera day.i (to qo)to the cinema yesterday.i (to qo)to the cinema tomorrow.you (to watch) tv every day.you (to watch) tv yesterday.you (to watch) tv tomorow.my brother (to go) to work every day. he (to leave)home at a guarter past eight.fs the office he (to work)ft (to be) near our house,he (to walk)there.he (to take) a bus.yesterday he (to go) to work.yesterday he (to get) up at nine o"clock.you (to have)a pt lesson yesterday.yesterday my father (to read) newspapers because he (to be) very busy/he (to read) newspapers tomorrow.

відповідь:

пояснення: караюсь, мучусь, але не каюсь — життєве кредо тараса шевченка, поета, людини, революціонера-демократа

"караюсь, мучусь, але не каюсь" — під цими словами може підписатися кожна мужня людина альтруїстичних переконань, яка здатна на боротьбу і муки в ім'я щастя для всіх.

і така стійкість, мужність, принциповість не дається людині з народженням. все це виховується і гартується протягом життя. яскравим прикладом формування такого життєвого кредо є доля і життя т. г. шевченка.

жорстоко знущалася над ним мачуха, але малий тарас не став покірною овечкою. садизм дяка-вчителя не відбив у нього охоти до навчання:

у того ж таки дяка

гарненько вкраду п'

паперу аркуш, і зроблю

маленьку книжечку; листками

та візерунками з квітками

кругом листочки обведу

і списую сковороду.

інший дяк, хіромант, глянувши на ліву долоню хлопця, заявив, що художника з нього ніколи не буде. гірко було тарасові це чути, але не відступився — шукав іншого вчителя. тяжко карався (і стусанів за-знав, і різок) козачок пана енгельгардта за те, що змальовував картини, які висіли у панських покоях. але знову ж таки не каявся. потім потрапив тарас у науку до ширяєва. і тут — виснажлива робота, брутальність господаря. не кається молодий художник — білими ночами змальовує статуї у літньому саду.

і в особистому житті не щастило юнакові: загинула, занапащена паном-офіцером, його подруга дитячих років, його перша любов оксаночка, відібрали у нього іншу дівчину, до якої відчув тепло в душі, покоївку гликеру. але і тут не каявся.

дивіться також

реферати про життя та творчість тараса шевченка

дайте визначення обрамлення. в якому з віршів т. шевченко використав цей прийом? (та інші запитання)

біографія тараса шевченка

купить светодиодная гирлянда сolorway с прищепками для фото 40 led/4.2 м (cw-lcp-40l42b)399 грнкупить светодиодная гирлянда сolorway с прищепками для фото 20 led/3 м (cw-lcp-20l30b)275 грнкупить hp (hewlett packard) мышь hp 200 wireless black349 грнкупить мясорубка moulinex me442td2999 грн

отож протягом всього життя гартувалася у ньому оця здатність каратись, мучитись, але не каятися, не відступати, не йти на компроміси. таким він був як людина, таким став і як письменник, художник, революціонер-демократ.

1844 року у поемі "сон" шевченко дошкульно висміяв царів і царизм.

цариця у цьому творі "мов опеньок засушений, тонка, довгонога", цар — опухлий від похмілля, "аж посинів", як ведмідь, що виповзає з барлогу і починає мордобій тощо. до речі, на мордобої тримається, на його думку, увесь царизм. через рік шевченко пише другу велику сатиричну поему — "кавказ", де росія постає "тюрмою народів", а прометей — філософським образом, що закликав народ до активної дії і до віри у перемогу над самодержавством.

все сильніше і відвертіше звучить у його творах протест проти існуючого ладу. але одна лише творчість не задовільняє шевченкову потребу у боротьбі проти ненависного устрою, він все активніше долучається до політичної революційної діяльності. 1846 року шевченко вступає до таємного кирило-мефодієвського товариства.

за це поет був засланий в оренбурзькі степи, у каторжну солдатчи ну, але і тут він мріє "потримати в руках " і проголошує:

бодай кати їх постинали

отих царів — катів людських! "

(поема "царі")

саме у засланні шевченко обирає за гасло ці слова — "караюсь, мучусь, але не каюсь".

ще 1845 року в "заповіті" шевченко закликав кайдани порвати і "вражою злою кров'ю волю окропити", а 1859 року одразу після повернення із заслання він пише:

обух сталить,

та добре вигострить сокиру,

та й заходиться вже будить

хиренну волю.

("я не ")

тоді ж він пише "ісаія. глава 35", сповнену оптимізму поезію, де докладно змальовуються мрії поета про те, якою має стати україна, за яку саме її долю треба боротися — за країну, в якій не буде ні поневолення, ні національного гноблення, ні знущання над людьми.

хіба така мрія була не вартою жертв?

отже, щойно звільнений, хворий і зовсім старий у свої 43 роки поет і борець шевченко не каявся, не корився, не зламався, бо карався і мучився, щоб здобути ліпшу долю для інших — не лише для себе — і не розкаявся в цьому до останнього подиху. тому і безсмертний він. таких людей не забувають.

см. прикреплённый файл