Охарактеризувати образи юлька та славка

Славко  беркути хотів  увійти до збірної і не порушувати присяги.  у вісім років він був схожий на дошкільнятко, мав хворі ноги. він приймав ліки, ходив на ковзанку, хоча часто відчував біль. це заняття зміцнило його і частково загартувало характер.його батько випробовував літаки, в дитинстві був у німецькому концтаборі. саме батько сказав хлопцеві про максимальне навантаження – «вимір характеру і людських сил». він так готував хлопця до складності життєвих обставин.  юлько ващук  — герой, характер якого формується під впливом надмірної любові батьків та їхнього ставлення до людей, яких вони вважать нижчими за соціальним статусом. однак поруч зі славолюбством, зверхністю, зневажливим ставленням до інших, заздрістю, нечесністю в цього хлопчини є й позитивні риси. він глибоко емоційний і вразливий. юлько спалює свої малюнки через те, що славко порівнює його коней з уже десь баченими; не може змиритися з тим, що його батько привласнив чужі думки, роздуми, видавши книгу-плагіат про львів.

Відповідь:

Це віршований твір, а тому його краще все ж таки читати повністю, тим більше, що вн не дуже великий за обсягом.

Але коротко його зміст зводиться до того,що київський князь Володимир Мономах під час одного з походів бере у полон маленького сина половецького хана. Хлопчик росте у князівських палатах не як невільник: з ним добре поводяться, він отошений шаною і розкошами. За роки проведені в чужих стінках, хлопець починаєзабувати свою мову, свій край, звичаї свого народу. А тим часом за ним сумує рідний батько. Він кличе до себе гудця (співця) і наказує тому знайти свого сина, нагадати тому про рідний дім, заспівати хлопцеві рідні пісні, а якщо нічого не до -датийому понюхати євшан-зілля (полин). Гудець вирушає в дорогу і на четвертий день приходить у Київ, де зустрічається з хлопцем. Співець розповідає ханському синові  про рідний дім, але це не зачіпає хлопця за живе, бо він вже майже нічого не пам"ятає. Намагаючись розбудити у хлопцеві спогади, співець співає йому то пісні про лицрів, бойові походи, то колискові - та все марно. Зовсім зневірений співець раптом згадує про пораду хана і дає юнакові понюхати чарівне євшан-зілля. Від цього запаху хлопець нарешті згадує і рідний край, і широкий степ, і батьків, і волю. Він стверджує, що йому краще полягти в рідному краю кістьми, ніж жити невільником у князівських палатах. Тієї  ж ночі разом з гудцем вони втікають на батьківщину.      

Пояснення: