(эссе/иследовательская работа/реферат)холокост - путь к толерантности

"память о  холокосте – путь к толерантности" "никогда не бывает геноцида против одного народа, геноцид всегда против всех."михаил яковлевич гефтер можно не согласиться с мнением советского и философа, но жизнь каждого из нас часто напоминает череду счастливых и несчастливых случаев и их последствий. ничто не проходит даром. маленькое зло, которое когда-то породилось в германии, приобрело уничтожающую силу. нам не отмолить грехов, не искупить преступлений, совершенных нацистами. мы можем сто раз умирать, когда голову разрывает мысль о муках их жертв, можем захлёбываться в слезах, можем давиться словами оправданий, можем сходить с ума от ненависти и стыда. но мы можем ещё одно - помнить, бороться, говорить, пробивать стены непонимания. можем сделать всё возможное, чтобы их потомки, да и мы сами, наконец, поняли и приняли, что достоинство имеет каждый человек и любой народ, независимо от того, как мы оцениваем его качества.

Враження дуже дивне, неоднозначне, можна сказати, подвійне. це оповідання не можна прочитати один раз, бо одразу моло що зрозумієш. я читала його тричі. і тільки потім зрозуміла, що це - маленький шедевр літератури.  цей безіменнийхлопечь, майже хлопчик викликає нестерпне відчуття жалю. він ще нічного не бачив у житті, окрім хіба що свого містечка, своєї школи, а уже спаплюжений, знищений жахливою війною. враження особистої присутності і споглядання подій, що відбуваються у школі-шпиталі. враження спустошеності і безнадії. і палке переконання в тому, що війна - злочин проти людства.