Як ви розумієте життєвий подвиг т.шевченка?

тарас григорович шевченко – найвидатніший поет усіх часів, справжній геній українського народу. він зробив безцінний вклад у духовну скарбницю наших співвітчизників і усього людства, а своєю творчістю він досягнув світового рівня. довершені твори великого кобзаря й донині сіють зерна добра і світла, сяють незгасимим полум’ям проникливої мудрості, безкомпромісності і справедливості.

тарас григорович шевченко народився у кріпацтві, тому йому, як ніякому іншому митцю, були зрозумілі і близькі страждання української бідноти. саме тому він присвятив усе своє життя служінню ідеї соціального та національного визволення трудящого класу. не існувало такої сторінки життя, якої б не торкнулися поезії митця. у більшості своїх творів т. шевченко закликав до об’єднання усіх народів і спільної боротьби проти царизму. він щиро вірив, що на звільнену від експлуататорів землю прийде насправді щасливе і прекрасне життя:

«і на оновленій землі

врага не буде, супостата,

а буде син, і буде мати,

і будуть люди на землі.

«і архімед, і галілей…»

без імені тараса григоровича шевченко неможливо уявити української літератури, української культури, не можливо уявити нашого народу і нашої країни. його творча спадщина невмируща, а життя великого кобзаря можна вважати справжнім мистецьким подвигом. т. шевченко віддав усі свої сили заради порятунку українського народу, заради української культури та пошуку шляхів у краще майбутнє.

з плином часу ми все більше переконуємося, що поезії т. шевченка – то щирі одкровенні визнання, які він висловив не тільки в адресу минулих та сучасних поколінь, а й в адресу своїх нащадків. я впевнений, що ще не одне покоління українців буде звіряти своє життя з іменем і творчістю великого кобзаря українського народу. я добре розумію слова, з якими до генія українського поетичного слова звернулася поетеса ліна костенко:

«кобзарю! знов до тебе я приходжу,

бо ти для мне – совість і закон…

кобзарю, знаєш, нелегка епоха,

оцей двадцятий невгамовний вік.

завихрень – безліч. тиші - анітрохи…

прости, що я дрібницями тривожу

твій вічний, твій глибокий сон…».

тарас григорович шевченко – це вічний вогонь, який ніколи не згасне в серцях українців, а творчість великого кобзаря – це велика святиня, якою пишається і дорожить український народ. і ми, і наші нащадки повинні завжди берегти у своїх серцях вогник любові до своєї вітчизни, який запалив своїми творами великий поет тарас григорович шевченко.

Ипатьевская летопись - каноническая, правильная. она старается соблюдать хронологию и просто перечислять известные факты. (правда, её писал дьяк под присмотром игумнов) . поэтому об отсутствии цензуры говорить нельзя. "повесть.. " - скорее былина, художественное повествование о героических приключениях мелкого князя из новгород-северского. там правды ещё меньше, выдумки - больше.