Роман таємне товариство боягузів дуже стисло

розповідь ведеться від імені школяра клима джури. живе він з бабусею, батьки  — археологи, котрі поїхали розкопувати руїни єгипетської піраміди. якось клим бачить хулігана сашка смика  — худорлявого розпатланого хлопчика на прізвисько «кактус». злякавшись хулігана, клим тікає і провалюється в люк, де потрапляє до секретної лабораторії так званого ттб («таємне товариство боягузів»). виявляється, ттб давно знає хто він, і хоче випробувати винайдений засіб від страху на климі.

клим опиняється на невідомій вулиці, яка приводить до старого будинку із залізною брамою, де перебуває жінка, яку клим бачив востаннє у секретній лабораторії (вона весь час нагадувала когось климу). в саду будинку він знайомиться з двома хлопцями жуком і зайцем, які чекають його на підготовці до вечірньої операції.

клим повинен стояти рівно о дев'ятій години вечора біля банку (він знає цей банк, бо там прибиральницею працює його бабуся) і грати жалісливу пісню про байбачка, яку будуть співати жук і заєць. клим починає підозрювати, що таємне товариство боягузів  — банда грабіжників, які хочуть викрасти золоті зливки з банку, але все-таки прибуває на площу. коли цей новий член таємного товариства боягузів виконує своє завдання, до банку, на подив клима, під'їжджає мотоцикл з двома постатями, які нагадували климу його батьків, котрі зараз в єгипті, у пустелі. несподівано вчиняється вереск, бо пограбували чоловіка. трійко друзів геть з місця злочину. після нападу на банкіра, герої повертаються, клим думає, що він  — учасник пограбування.

герої потрапляють до банку. жук відкриває прохід через стіну, який приводить до місця, де знаходяться дивні сині жаби. жук і заєць говорять, що насправді ці жабоподібні створіння  — космічні прибульці, які захопили вже половину світу, а банк  — головна їхня база, де вирощують мутантів-перевертнів і посилають на таємні завдання. окупанти вміють проникати у людську свідомість і заражають людство найстрашнішим вірусом  — вірусом страху, а таємне товариство боягузів бореться з цим і шукає протиотруту. клим вражений почутим, але задумується як побороти прибульців, якщо ттб  — таємне товариство боягузів? він дізнається, що найперше вірус вражає хоробрих. а ті, хто звик боятися все життя, мають свої засоби подолання страху.

наступного ранку клим знов бачить кактуса. цього разу він перемагає, борючись з ним. по дорозі до школи, хлопець натрапляє на прибульця на будівельному майданчику. але хлопця рятує муха, яка для синьомордих є снодійним, а клим тікає.

хлопець ніяк не може зв'язатися з ттб та жуком і зайцем. але на прилітає велетенський метелик із посланням. клим поспішає до своєї квартири, де не виявляє бабусі. проте лунає її голос, повідомляючи де знайти ключ від автомобіля, який в боротьбі із . з першим кроком до автомобіля «запорожця», по вулиці у бік климового дому їде екскаватор, після чого клим береться за кермо, і змігши керувати машиною, бачить, що екскаватором керує той самий «синьомордий». автомобіль сам протистоїть недругу, перевертаючи екскаватор із прибульцем.

механічний голос (той самий, що керував «запорожцем» і зустрів клима із ттб) говорить, що це ватажок окупантів, і розказує усі факти захоплення планети синіми жабами з космосу. в пустелю, де климові батьки досліджують піраміду, рівно о третій годині ночі, прибуває десант хижаків. і ттб, і протиотруту від вірусу страху, яким заражено багато мешканців землі, і «запорожець» придумала пані соломія, та її «синьоморді» вистежили й захопили.

клим опиняється посеред сільської садиби бабусі. прилітає жовтий метелик, який передав записку, із новими інструкціями:   «третій помідорний кущ ліворуч від паркану». кущ від'їжджає, а потім відкривається металева порожнина, схожа на дитячу гірку. хлопець з'їжджає вниз до схованки. на стіні висить сімейна фотографія із тією ж жінкою із секретної лабораторії ттб, яка весь час нагадувала когось хлопцеві. він розуміє  — це климова бабуся, пані соломія, тільки молода.

актуальний заповіт ярослава мудрого був як і вчаси правління князя так і сьгодні, бо він   проповідував єдність, працю на користь своєї землі, відстоював наше право на свою землю і заперечував зазіхання «варягів».він  підказує, як треба жити сьогодні, бо мудрість — вічна, вона не міняється з часом. це значить, що заповіт ярослава не втратив важливості й сьогодні, і ми, нащадки мудрого князя, повинні бути вдячними йому за його поради.