Личность в казахстана : н.а.назарбаева

  советский  и  казахстанский  государственный и политический деятель, действующий  президент казахстана  с  24 апреля  1990 года.

в прошлом  — президент  казахской сср. в апреле 2015 года переизбран на пятый президентский срок на  президентских выборах, по официальным данным набрав 97,75  % голосов избирателей.  председатель совета министров  казахской сср  (1984—1989). член  кпсс  с  1962 года. член  цк кпсс(1986—1991); член  политбюро цк кпсс  (1990—1991). член  центральной ревизионной комиссии кпсс(1981—1986). секретарь цк кп казахстана (1979—1984),  первый секретарь цк кп казахстана  (1989—1991). депутат  верховного совета   10—11-го созывов (1979—1989) от  северо-казахстанской области[2][3].  народный депутат   (1989—1991). председатель  верховного совета казахской сср(1990). рекордсмен по длительности пребывания у власти на  постсоветском пространстве: является лидером казахстана с 22 июня 1989 года (дата назначения на пост первого секретаря цк кп казахстана) по настоящее время  — 28  лет, 9  месяцев, 21  день[4]. носитель официального титула «лидер нации» (каз.елбасы; с 2010)

Литовські князі одними з перших рушили на українські землі, які були роздроблені та ослаблені золотоординським ігом.  

Засновником Великого князівства Литовського був Міндовг, який у середині XIII ст. об’єднав під своєю владою Аукштайтію, Жемайтію, частину Ятвягії та оволодів частиною Західної Русі. На початку 60-х років XIII ст. Міндовг зробив спробу захопити також Чернігово-Сіверщину.

Швидке зростання Литовської держави почалося при Гедиміні (1316-1341). Добре зміцнивши тили, він узявся за розширення своїх володінь. Цьому сприяло те, що литовські князі дуже ретельно подбали про розбудову військової справи. Вони постановили за правило: хто має землеволодіння, той мусить служити у війську; хто ж відмовляв­ся від військової повинності, у того забирали землю. Це правило поширювалось на всі суспільні верстви - від князів до селян. Можна сказати, що Литва на той час мала велике організоване військо. Гедимін завершив приєднання білоруських земель, розпочате його попередниками, і приступив до приєднання українських земель. Експансія Литви на схід і північ Русі натрапила на сильний опір з боку Московського князівства. Вирішальна роль у захопленні українських земель належить сину Гедиміна - Ольгерду  (1345-1377), який заволодів Чернігово-Сіверщиною, а в 1362 р. зайняв Київ.

Переломним у підкоренні українських земель Литвою став 1362 р. Цього року військо трьох сусідніх народів - литовського, українського та білоруського розгромило монголо-татар на Синіх Водах, давши початок звільненню українських земель від монголо-татарського іга.

Таким чином, у другій половині XIV ст. під владою Литви опинилась уся Білорусь, частина земель Московії та значна частина території України - майже вся Волинь, Чернігово-Сіверщина, Київщина, Переяславщина, Поділля. Велике князівство Литовське стало однією з найбільших держав Європи.

Объяснение: