Твір. тема жіночої долі в творчості шевченка поема-наймичка

Жіноча доля у творчості тараса шевченка поряд з величними постатями героїчних борців, народних месників, поряд з історичними діячами визвольного руху у творчості т.г. шевченка проходить прекрасний своєю моральною силою і чистотою образ трудящої жінки-матері, сестри, дівчини, коханої. "такого полум'яного культу материнства, — писав м.г. рильський, — такого апофеозу жіночого кохання і жіночої муки не знайти, мабуть, ні в одного з поетів світу. нещасний в особистому житті, шевченко найвищу і найчистішу красу світу бачив у жінці, в матері". а сам, як ми знаємо, ріс без матері: "там матір добрую мою ще молодую у могилу нужда та праця " а пізніше тарас шевченко став вільним, але одружитися так і не встиг, так що своїх дітей і дружини у нього не було. мріяв він поселитися в україні, одружитися з ликерією полусмаковою, але обставини склалися по-іншому. і все-таки він дуже любив дітей, завжди їм співчував, і улюблений його образ — це мати з дитям. щаслива мати, вільна, як у тому "сні", що приснився кріпачці: у нашім раї на землі для т.г. шевченка жіноча недоля була згустком болю, що запікся в його серці. кріпацька неволя — це доля рідної матері, яку передчасно "у могилу нужда та праця положила", доля сестер катрі, ярини, марії — голубок молодих, у яких "коси в наймах побіліють", це трагічна доля його першої трепетної любові — оксани коваленко, доля всіх нещасних жінок, що "німі на панщину ідуть і діточок своїх ведуть". т.г. шевченко гнівно виступав проти жіночого безправ'я. він ніби зібрав воєдино у своєму зболеному серці страждання поневолених жінок усіх епох і схвильовано розповів про них цілому світові.

    в первом и последнем абзацах рассказа виктора петровича астафьева "васюткино озеро" одни и те же ключевые слова: "карта", "озеро", "васютка". абзацы обрамляют повествование о нелегких испытаниях впавших на долю тринадцатилетнего мальчика, заблудившегося в тайге, но  сумевшего самостоятельно выбраться к енисею, да еще и обнаружившего в своих скитаниях богатое ценной рыбой озеро.     первый абзац заинтриговывает читателя, намекая на интересный рассказ о приключениях васютки, а последний - подводит итог и подчеркивает достоверность описываемых событий.     основная мысль: есть много неоткрытого, нового и интересного  на просторах нашей родины и надо быть готовым к этим открытиям с малых лет. мы не знаем, когда и какие испытания нас ждут.  васютка многому успел научиться у взрослых, их опыт вместе с личными качествами мальчика и ему выстоять. и не пройти, удрученному своим бедственным положением, мимо богатств озера, на котором потом была создана постоянная промысловая база.     авторская идея, на мой взгляд,  это открытие человеком самого себя.  васютка проявил себя настоящим таежником, и слава к нему пришла заслуженно. астафьев в первом абзаце говорит, что это озеро памятное для васютки, хотя, конечно, с байкалом не сравнится никак. а в последнем и вовсе сравнивает васюткино озеро с чернильным пятнышком от пера небрежного ученика. но мы прочитали рассказ и понимаем, что главное в том, что васютка в своих скитаниях возмужал, сумел преодолеть не только трудности, но и страх, растерянность, отчаяние.