Твір на тему не ,,забувай про отчим свій поріг,,

Не забувай про отчий свій поріг старий, похилений, але рідний, дуже рідний, до болю. для мене рідним домом є бабусин, це рідний дім моїх батьків. багато будинок бачив на своєму віку, багато вистраждав. стоїть як дуб столітній. він може згоріти, зійти під землю, але достатньо як дереву невеличкого паростка і у ньому знову зародиться життя. його знову підбілюють, підмуровують, очепурять, навколо нього висіють чорнобривці, зроблять огорожу. і знову все буде як раніше, своїми світлими вікнами буде споглядати на сільську вуличку, де вже в її кінці молода сім’я зводить новий будинок. коли вже він дуже старий, починає хилитися, на те, щоб звести новий коштів немає, то його підпирають дубовими . і він знову стоїть на перекір усім . а коли його і руйнують, то обов’язково берусь дещо з нього для збудування нового будинку. таким чином батько передає частину дому своєму синові, а син вже своєму сину. хтось помирає, хтось народжується, і так стоїть наш отчий дім, як пам’ятник, тим хто перший почав тут будувати і жити. тож нехай живете ви багатих палацах с пишним вбранням, над вашими головами сяють кришталеві люстри, але ніколи не забувайте батьківський дім. саме від вас залежить, що залишите своїм дітям у спадщину. шануйте те, що вам залишили батьки. не забувайте батьківський поріг, якщо не склалося жити в отчому домі, то заходьте до нього якомога частіше, бережіть про нього пам’ять в своєму серці. будучи вдалині від нього згадуйте те подвір’я, де бігали в дитинстві, де починалося ваше життя, де ви зробили перші кроки, сказали перші слова, звідки вперше пішли до школи, і де батьки благословили вас до шлюбу. завжди носіть у серці ці спогади.

1.як бригадар,він розпочав роботу першим.2.пам'ять про лесю українку,як геніальну поетесу житеме у віках.3.плоди калини і кору верби,бруньки та листя берези застосовували,як протизапальні засоби.4.усе своє свідоме життя іван сірко провів на війні і,як справжній патріот присвятив його боротьбі з ворогами своєї вітчизни.5.ім'я івана сірка,як ватажка було ореолом нездоланності,і тому вороги боялися його більше вогню.6.про хист довженка,як письменника заговорили на повен голос тільки в роки другої світової війни.7.усе,як цвітосипалось безслідно,і час його давно позамі