скласти твір оповідання на тему "михайлик та його сприйняття дорослого світу" із твору м. стельмаха гуси лебеді летять дуже треба на завтра і!

Михайлик – головний герой твору «гуси-лебеді летять». цей твір було написано михайлом стельмахом. насправді, сам михайло стельмах і описував власне дитинство в цьому творі. саме він і є маленьким михайликом. саме з цієї причини автору можна довіряти – він напевно правильно описав своє сприйняття дорослого світу, а також ті почуття, які він відчував під час свого дитинства. я можу сказати з упевненістю, що, незважаючи на всі труднощі і проблеми михайлика, його дитинство було приємним часом, багато в чому тому, як він сприймав світ дорослих, з якими він жив і спілкувався протягом усього цього часу. як мені здається, головний герой цього творіння, хлопчик по імені михайлик, є гідним прикладом того, як важливе для кожної дитини правильне і гарне сприйняття дорослих і дорослого світу. щоб кожен з нас, дітей, сприймав дорослих нормально, дорослі повинні вести себе зразково, тим самим гарний приклад дітям і створюючи в них бажання рости і вдосконалюватися.

Обновилась, яко орля,юность мого серця; розпустила душа крила; пісня ллється, ллєішxivтак! тільки божество бува таке блаженне! з любові я святе моє кохання! і де ж на світі є хтось інший, окрім мене,щоб мав такі, як я, шляхетні почування? хай скептики речуть: "є тисячі!   стидався б! твої чуття ні кращі, ані гірші"а я, мов гімназист, що вперше закохався,із пафосом пишу наївно щирі вірші.xvаі весело, і і радощі, і ється розумз усяких п'яних дум. що ж діється зо мною? я в пеклі чи в раю? -  та ні! я загадавсяпро милую свою! невже ж таки направдумене кохаєш ти? невже ж на світі долюя зміг-таки найти? блітав соловейко в рожевий городчик,кохав-бо він рожу.а поруч коханки він навіть не бачивтернину негожу. та знудилась квітка од птащиних співів, -їй щирості хтілось,відради, і от - до тернинивона прихилилась. щасливеє терня спершу аж боялосядолі такої треба розказувать повість коханнямойого та зої? всидю я в самотині,та не з журбою: якщо мене ти любиш,то ти зо мною. ні лащень, ні обіймівмені не треба: я ж знаю: ти кохаєш, -і я - цар неба.гжахавсь я любові, - гадав, що коханнянам працю спиняєаж бачу я, любко, що й крихітки правдиу тому немає. тебе ж я кохаю, а чую, о в менеподужчали руки; ще більше душа моя лине до світлазнаня і науки.ддивись на тую зірку: -ото моя.а поруч неї друга: ото твоя. в тих зорях ми й по смертізійдемся знов,і знову нам засяєсвята любов.емій краю! за тебе прийнять не лякаюсьнайгіршого лиха,бо всякеє горе, недоля, скорботатепер мені втіха. дурниця всі рани й душевні, й тілесні,з нудьгою чи з кров'ю: бо знаю я, серце, що всі мої боліпогоїть любов'ю.xviтак пишуть школярі а що ж робити: я знов дитина! рефлексіє, щезай! бо час - радіти: така година! xviiгей, вінок,кучерявий од квіток! з рожі квітзакохавсь під гіацинт. ой, не білая ж то рожа: біла жіночка, хороша.гіацинт, що так навис, -пасма темних кіс. море, грай! білий замок обмивай.хвиля йде, -білий замок аж гуде. ой, не синяя ж то хвиля,а хвилястая мантилля; мармуровий замок звутьбілосніжна грудь.xviiiсеренадалягає тінь вечірняяна небо ійди ж, моя ти зіронько,я жду, я жду тебе! щебечуть між бананамиспівці солодких мрі я, сива горлинко! виходь, виходь мерщій! затишную альтаночкув лавровому садуя вистелив і жду, фіалко, жду! xix(з гете)я покинув хату любкиі ступаю тихо внизсеред сутінку нічногоу густий, розлогий ліс. з-поза гілля ллється місяць; вітерець не шелестить; а з похилених берізоксвіжий ладан капотить. скільки щастя й осолодия з такої ночі п'ю! скільки тихої відрадив душу лащиться мою! ну, й чого б іще бажати! -  а зачув би любчин клич, -  дав би тисячу тих нічокза єдину з нею ніч.xx(іспанський романс)з-поза срібного туманухвиля срібного фонтануплеще та дрімає не тінь отам таємноледве шелестить? ! бачу легкість ! се ти, моя гітано! серцем чую я! довго ждав я, повний ! впади ж мені на руки,милая ігарячий шепіт з-поміж листя,із полутьми.під виноградною лозоюсиділи ми. лукаво шелестіли пальми; п'янів весь сад.і я не знав, чи ти солодша,чи виноград.кінець "святому коханню". (заслона спадає)