Визначте імпресіонічну поетику новели інтермеццо

Сюжет новели «intermezzo»— безфабульний: за його основу взято не подієву інтригу, а характерну для імпресіонізму гру настроїв. в «intermezzo» вони проходять через три фази: депресія. вона викликана великою душевною втомою ліричного героя, який перебуває в конфлікті з самим собою. михайло коцюбинський показує людину, захоплену виром історичних подій, поставлену у ситуацію морального і громадянського вибору. психічний злам, що під впливом цих подій відбувається в душі героя, змінює його ціннісні орієнтації, руйнує внутрішню рівновагу, призводить до роздвоєння особистості, стає основою психологічної драми. ліричний герой новели — надломлений інтелектуал-митець, який втомився від «незліченних «треба» і безконечних «мусиш», від болю й мерзенних вчинків людей, від жаху, бруду їхнього існування, виривається з лабет «сього многоголового звіра», їдучи з міста в українське село. прагнучи спокою й самотності, герой опиняється в майже повному безлюдді, наодинці з природою. проте навіть там він не може відігнати спогадів про повішених, про розправи над людьми, що боролися за землю і волю; про це йому нагадують навіть клички вівчарок, викликаючи болісні асоціації. спокійно-споглядальний стан. цей стан з’являється під впливом гармонії, якої сповнене життя природи. а природа в новелі — щось більше, ніж просто тло. вонаодухотворена, недарма ж на початку твору письменник подав перелік «дійових осіб», серед яких є і «ниви в червні», і «сонце», і «зозуля», і «жайворонки». перебуваючи серед розкішної природи, герой поступово звільняється від песимізму. він гладить руками «соболину шерсть ячменів, шовк колосистої хвилі», милується волошками, вдихає пахощі «білої піни гречок», і п’є «теплий зцілющий напій сонця», слухає пісню жайворонка. це додає йому сил, відчуття якнайтіснішого зв’язку із землею. так починається його одужання. обурення, гнів, нетерпіння. у чарівну мелодію кононівських полів і небес вриваються дисонанси, викликані контрастом між прекрасною природою і потворною реальністю людського життя. одним із таких є зустріч із селянином-трудівником, (кульмінація), розмова з яким викликає в митця і співчуття, і справедливе обурення, й гнів; пробуджує нове бажання до творчості й боротьби. ліричний герой прощається з нивами і йде «між люди», в місто, служити своєю творчістю народові: «душа готова, струни тугі, налагоджені, вона вже грає». таким чином, у новелі зображено еволюцію внутрішнього стану митця, зміну його настроїв у ставленні до людей — від цілковитої байдужості, роздратування, навіть ненависті — до співчуття, готовності активно діяти на благо суспільства. отже, головною думкою твору є усвідомлення того, що інтелігент, митець не може бути самотнім, він повинен служити своєю творчістю народові, частиною якого він є. «intermezzo» завершується тим, що сповнений гніву й благородного нетерпіння митець повертається до міста, де його знову чекає пекло гро­мадських обов’язків і незліченних «треба». «так далі жити не мож­на», — волає його вразлива й совісна душа якщо я правильно зрозумів

"повість минулих літ"