Лист до митька з твору "митькозавр з юрківки"

Добрий день, митько! пише тобі зовсім незнайома дівчинка, яка прочитала повість я. стельмаха «митькозавр із юрківки або химера лісового озера». мені дуже ваші пригоди і те, як ти із своїм другом поводився у різних ситуаціях. я побачила, що ти з сергієм справжні товариші і романтики. ти був настільки доброзичливий та довірливий, що повірив розповіді місцевого старшокласника василя про чудовисько з лісового озера. саме біля цього озера тебе з сергієм оселила бабуся. ти молодець, що не злякався цієї розповіді і вирішив будь-якою ціною зловити його або хоча б побачити химеру. ти виявив неабияку кмітливість у виготовленні пасток для химери. і ти, і сергій проявили незвичайну наполегливість під час нічних чергувань у очікуванні чудовиська біля озера. а коли тобі було страшно, ти не соромився у цьому зізнатися, чим ще раз підтверджував свою сміливість: «і я боявся. аж тремтів». «лізти хотів, але боявся – страх один».ти цілий місяць відчував себе дослідником, шукачем і слідопитом. вдень, коли не треба було чергувати біля лісового озера, ти разом із сергієм бігав у сільську бібліотеку для того, щоб якомога більше дізнатися про доісторичних істот, які могли жити у воді. бабуся не могла вами нахвалитися: «тихі, сумирні, слухняні, посидючі. а книжки як люблять! це ж щастя – таких діточок мати».ти сміливий, бо не побоявся лізти у нічне озеро на порятунок, ще не знаючи про те, що це був василь. ти дружелюбний, добрий та доброзичливий, бо не розізлився і не образився, що химера лісового озера – лише вигадка старшокласника. ти навіть подякував василя за те, що він влаштував вам такі незвичайні канікули. та й не засмутився ти, що ви прогаяли так багато часу і ще не знайшли ні однієї комахи для шкільної колекції. ти знав, що у вас з сергієм ще багато часу – цілих два місяці для того, щоб виконати завдання вчительки і насолодитися літнім відпочинком.мені б дуже хотілося приймати участь у твоїх із сергієм пригодах і мати таких друзів, як ти. хоча ти й вигаданий персонаж, але я впевнена, що і в реальному житті існують такі ж сміливі, добрі і романтичні хлопчики.дякую тобі за хвилини цікавих пригод, які я пережила, читаючи оповідання, і за ті уроки доброти, які те мені надав.усього тобі найкращого і прощавай!

Чимало дум склав народ про муки українських невільників у татаро-турецькому полоні в 16—17 століттях. жорстокість ворогів не мала меж: бранців продавали на ринку, непокірних гноїли в темницях, на галерах, дітей віддавали в спеціальні військові школи, звідки вони виходили яничарами, літніх людей убивали. розлучали матір з дочкою, брата з сестрою. та не могли вбити у бранців любові до рідної землі, волелюбного духу. перед ними, як зірка, світився яскравий образ далекої вітчизни. патріотичний подвиг української дівчини-невільниці оспівано в думі «маруся богуславка». «дівка-бранка маруся, попівна богус-лавка» приходить до темниці, в якій уже тридцять літ сидять козаки, і звільняє їх. невільники повертаються додому «на ясні зорі, на тихі води, у край веселий». у думі маруся зображена тільки в одному епізоді — звільнення бранців з неволі і прощання з ними. вона, певно, давно вже в полоні і не може порвати з тим життям, яке у неї склалося. маруся просить козаків передати батькам, щоб не збирали грошей для її викупу, бо вона вже додому не повернеться: бо я вже потурчилась, побусурменилась для розкоші турецької, для лако.мства нещасного! образ марусі богуславки — це художній вимисел, але спирається він на дійсні факти. літописи, усні перекази зафіксували чимало випадків, коли українські дівчата-лолонянки були дружинами турецьких вельмож, навіть султанів. окремі з них, ризикуючи своїм життям, ішли на подвиги в ім'я своєї батьківщини. почуття жалю до своїх співвітчизників змусило марусю свідомо піти на подвиг. на неї чекає кара, коли паша, в якого вона викрала ключі від темниці, повернеться додому. та паша пробачає марусі за здійснений нею вчинок, бо дуже любить дружину і дітей. творці думи виявили велику майстерність у створенні образу марусі богуславки та зображенні її героїчного вчинку, вміло побудували сюжет твору. зі зворушливою ніжністю змальовується рідний край, куди якнайскоріше прагнуть повернутись невільники. любовно змальований образ батьківщини будив почуття патріотизму, закликав любити і захищати рідну землю. отже, патріотичний вчинок, який здійснила маруся богуславка, свідчить про її велику любов до рідної землі, до українського народу. та маруся не могла повернутися на батьківщину, бо любила свого чоловіка та дітей. покинути їх вона не могла. висновок: маруся богуславка - справжня патріотка українського народу, героїня яка є прикладом для наслідування.