Синтаксичний розбір вправи неподалік радісно й велично літали журавлі над молодими його слова звучали не виразно, а заплутано. в'юн лежить непорушно на дні замуленої річки. на тобі, гаврило, що мені немило. як слів небагато, то й розуму малувато. яблуко від яблуні недалеко падає. іть будь-ласка, дуже потрібно

Неподалік(обставина) радісно й велично(присудок) літали(дієслово) журавлі(іменник) над молодими травами(обставина). його (додаток) слова(іменник) звучали(дієслово) не виразно, а заплутано(присудок) в'юн(іменник) лежить(дієслово) непорушно(присудок) на дні замуленої річки(обставина). на тобі(обставина), гаврило(звертання), що мені не мило(присудок). як слів(іменник) небагато(прикметник) то й розуму(додаток) малувато(присудок). яблуко(іменник) від яблуні | недалеко (обставина) падає (дієслово)

Вусному мовленні розрізняють словесний і логічний наголоси. словесним наголосом називається виділення одного з складів у слові посиленням голосу, збільшенням тривалості, зміною тону (підвищенням або зниженням). один з цих способів, як правило, є основним, а інші відіграють допоміжну роль. у деяких мовах (литовській, сербохорватській, словенській, китайській, японській) наголошений склад виділяється зміною висоти тону. такий наголос називається музичним, або тонічним. в українській мові наголошений склад виділяється насамперед більшою силою голосу. такий наголос називається динамічним, або силовим. подібним способом виділяється наголошений склад у російській, білоруській, польській, чеській, болгарській, німецькій, французькій мовах, хоч сила наголосу в них і неоднакова. в українській мові наголос порівняно слабкий. наголошений склад не різко виділяється з-поміж ненаголошених. він мало зосереджує на собі видихової енергії, а тому її вистачає для повнозвучної вимови голосних і в ненаголошених складах. наголос в багатьох мовах закріплений за певним складом чи морфологічним компонентом. такий наголос називається фіксованим, або сталим. наприклад, у французькій, вірменській, турецькій мовах він падає на останній склад слова. у польській - на передостанній. переважно на другому складі від кінця наголос також в італійській, іспанській і румунській мовах. перший склад слова наголошується в чеській, угорській, фінській, естонській, латиській, шведській, норвезькій, датській, голландській. здебільшого на перший склад припадає наголос також в ійській мові. у німецькій наголошується переважно корінь. в українській мові, як і в російській та білоруській, наголос різномісний, або вільний. він може падати в різних словах на будь-який склад: сонце, вода, діяти, варити, віднести; викоханий, занедбаний, досконалий, розповідний. щоб знати його місце в слові, треба знати саме це слово. український наголос рухомий, тобто він може пересуватися з одного складу на інший у різних формах слова, наприклад: весна - весни, книжка - книжки, земля - землю, дерево - дерева, вікно - вікна, робітник - робітника. наголос в українській мові є додатковим засобом розрізнення слів і їх форм. тільки за наголосу можна визначити лексичне значення слів у таких парах, як вигода і вигода, захват і захват, поділ і поділ, пора і пора, лікарський і лікарський, понятий і понятий, похідний і похідний, складний і складний та інших.  ще частіше наголосом розрізняється граматичне значення слів, наприклад: весни, новини, книжки, нитки, дерева, вікна - називний відм. множини і весни, новини, книжки, нитки, дерева, вікна - родовий відм. однини.  у ряді дієслів з наголосу розрізняється недоконаний і доконаний вид. наприклад: відкликати - відкликати, переміряти - переміряти, підсипати - підсипати, пізнаю - пізнаю.