Твір-оповідання на основі надо чтобы было 3

      під час весняних канікул я люблю ходити до лісу, подихати свіжим повітрям, побачити пробудження природи від зимового сну, зняти гарні пейзажі, птахів. з собою обов’язково беру фотокамеру. сьогодні вранці холодно і вогко, але я збираюсь на прогулянку.    напровесні під час відлиги з’являються першоцвіти. я вирушаю до лісу на пошуки пролісків. на невеликих пагорбках, де розтанув сніг , де-не-де проросли зелені стрілочки – це проліски. розквітла перша квітка весни. два яскраво-зелені листочки розійшлися і на тонесенькій стеблинці висить молочно-біла квітка. вона повільно колихається від найменшого подиху вітру. ось пролісок вже розкрив свої тендітні і ніжні пелюстки, їх три. серединка квітки блідо-зелена з білим кантом і тичинками. а ось праворуч, їх вже ціла галявина, квіти дружно розцвіли і мені дуже пощастило. добре що проліски ще є у лісах і їх оберігають.    я милуюсь цим весняним дивом, дуже радію, фотографую в режимі макро: зверху, знизу, збоку. м’яко ступаючи по сніжку швидко повертаюсь назад додому, залишаючи загадковий ліс.

    на цих осінніх канікулах ми з батьками їздили в ліс по гриби. я не дуже люблю їх збирати, але від цієї невеличкої подорожі у мене залишились неперевершені відчуття. від побаченої осінньої краси в нас затамовувало подих. дерева, які розфарбувала чарівниця-осінь, прекрасні скрізь і у парку, і на міських вуличках. та в лісі, на фоні містичної тиші, вони заворожують око ще більше.    ми з батьками натрапили на величезну грибну галявину. погода в цьому році дощова, але дуже тепла. саме це і посприяло тому, що в лісі дуже багато грибів. ніколи в житті я не бачив такої їх кількості. вони були просто скрізь. шкода наступати на них, але щоб дістатися наступної цілі, треба було йти. якими ж чудовими їх створила природа! в нашому кошику знаходились і червоноголові, і білі, і польські, і різнокольорові сироїжки. я фотографував наші знахідки, аби порадувати око моїх друзів.осінні дари дуже тішили мене і батьків. отруйні гриби ми звичайно не брали. від яскравих мухоморів я також був у захваті. яка ж все-таки природа чарівниця! під ногами лежала ковдра з шишок, жолудів, опалого листя. на величезному дубі я бачив дятла, від якого неможливо було відвести очей. таке у нього гарне вбрання! а пухнасті білочки просто перелітали з одного дерева на інше. ну вони і швидкі! звичайно, у лісі дуже багато старезних дерев, які вже атакували паразитичні гриби. я розумію, що цьому дуже важко запобігти, та це навіяло трохи суму. я був так окрилений красотами та кольорами лісу, що цей біль дерев-стариганів розчулив мене. вічнозелені ялинки своєю неперевершеною красою нагадали про наближення зимових свят. зелені голочки такі привабливі для людського ока. побачене у чудовому осінньому лісі справило на мене незабутнє враження. мені просто захотілося намалювати картину, на якій би було зображене яскраве різнобарв’я осені.

На українці

На березі

На пороху