Історичний портрет юлія цезаря. іть будь !

ім’я: гай юлій цезар (gaius julius caesar)

цезар гай юлій (13 липня 100 р. — 15 березня 44 р. до н. є.) — давньоримський політичний діяч і полководець. походив зі знатного патриціанського роду. під час диктатури сулли перебрався з рима в малу азію, служив у війську, жив у віфінії та кілікії, брав участь у захопленні мітілени. після смерті сулли повернувся до рима, де виступав на судових процесах. щоб вдосконалити своє ораторське мистецтво, відправився на о. родос до прославленого ритора аполлонія молона. повертаючись з родоса, потрапив у полон до піратів, заплатив за себе викуп, а потім жорстоко помстився розбійникам, несподівано захопивши їх і засудивши до страти. у римі цезар отримав посади жерця-понтифіка і військового трибуна, а з 68 р. до н. є. — квестора; одружився з помпеєю, родичкою гнея помпея. зайнявши в 66 р. до н. є. посаду едила, займався благоустроєм міста, організацією пишних свят, хлібних роздач.

ставши сенатором, брав участь у політичних інтригах з метою підтримки помпея, зайнятого на той час війною на сході. у 60 р. до н. є. між помпеєм, цезарем і крассом був укладений таємний політичний союз — тріумвірат. цезаря було обрано консулом у 59 р. спільно з бібулом. ставши після закінчення консульських повноважень проконсулом їаллії, цезар завоював там нові території. у галльській війні проявився винятковий дипломатичний і стратегічний талант цезаря. після перемоги над германцями на території сучасного ельзасу він не тільки відбив їхній напад, але і сам зробив похід за рейн. крім того, цезар здійснив похід у британію, де теж отримав кілька перемог. у 56 р. до н. е., під час зустрічі тріумвірів з цезарем, який прибув для цього з галлії, між ними була укладена нова угода про взаємну політичну підтримку. у 54 р. до н. є. цезар терміново повернувся у галлію у зв'язку з повстанням місцевих племен. галли були знову підкорені, багато міст були захоплені й розорені. після загибелі красса в 53 р. до н. є. тріумвірат розпався. помпей у своєму суперництві з цезарем очолив прихильників сенатського республіканського правління. сенат, побоюючись цезаря, відмовився продовжити його повноваження в галлії.

усвідомлюючи свою популярність у військах і в самому римі, цезар зважився на захоплення влади. 12 січня 49 р. до н. є. він зібрав солдатів 13-го легіону, виступив перед ними з промовою, після чого перейшов через р. рубікон, вступивши на територію італії. у римі почалася паніка. розгублений помпей, консули й сенат залишили столицю. вступивши в рим, цезар скликав ту частину сенату, що залишилася, і запропонував співпрацю в спільному інні державою. цезар швидко і успішно провів кампанію проти помпея на території іспанії. повернувшись до рима, був проголошений диктатором. помпей, об'єднавшись з металлом сципіоном, зібрав величезне військо, однак цезар завдав йому нищівної поразки в битві під фарсалом; помпей утік в азіатські провінції й був убитий в єгипті. цезар також відправився в єгипет, де втрутився в політичні інтриги на боці цариці клеопатри.

тим часом прихильники помпея, серед яких на перші ролі висунулися катон і сципіон, збирали нові сили. після звитяжного походу в сирію і кілікію (саме звідси цезар написав у донесенні «прийшов, побачив, переміг») він повернувся до італії, а потім у битві під тапсою (46) в північній африці здобув перемогу над прихильниками помпея. після повернення в рим цезар, відсвяткувавши пишний тріумф, влаштовував грандіозні видовища і пригощання народу, нагороджував воїнів. він був проголошений диктатором на 10-літній термін, отримав титули «імператора» і «батька вітчизни», здійснив реформу календаря, який отримав його ім'я. після перемоги над помпеянцями під мундою (іспанія, 45 р. до н. є.) цезареві стали надавати небачені раніше почесті. його статуї встановлювалися в храмах і серед зображень царів. він носив червоні царські чоботи, червоне царське вбрання, мав право сидіти на кріслі, мав велику почесну охорону. на його честь був названий місяць липень (july, июль), список його почестей був записаний золотими буквами на срібних колонах.

у суспільстві, особливо в республіканських колах, назрівало невдоволення, ходили чутки про прагнення цезаря до царської влади. виникла змова з метою вбивства диктатора. у числі змовників були і його найближчі сподвижники кассій і молодий марк юній брут, який, як стверджували, був незаконним сином цезаря. 15 березня 44 р. до н. є. на засіданні сенату змовники на очах переляканих сенаторів накинулися на цезаря з кинджалами. згідно з легендою, побачивши серед вбивць юного брута, цезар вигукнув: «і ти, дитя моє» (або: «і ти, брут»), перестав чинити опір і впав мертвим до підніжжя статуї помпея.