Роль запорозької січі у воєнно-політичних подіях другої половини xvii ст.

Роль запорозької січі у воєнно-політичних подіях 60—80 рр. xvii ст. після створення української козацької держави запорозька січ підлягала владі гетьмана, хоча й зберігала певну автономію у внутрішньому житті. проте запорозька старшина прагнула відігравати самостійну роль у політичному житті козацької україни. це послаблювало владу гетьмана, дестабілізувало ситуацію в державі. після смерті б. хмельницького запорожжя виокремилося в державне утворення, яке лише формально підпорядковувалося гетьману, проводячи самостійну внутрішню і зовнішню політику. така політика часто йшла врозріз із політикою гетьманів. протистояння між гетьманами й запорозькою старшиною було вигідне царському уряду. після укладення андрусівського перемир'я 1667 р. запорозька січ перебувала під контролем речі посполитої і московської держави, а фактично здійснювала самостійну політику, керуючись лише власними інтересами. за «вічним миром» 1686 р., січ підпорядковувалася лише московському царю. саме від цього часу були заборонені будь-які відносини запорожців із польщею та кримським ханством, а для контролю над козаками на запорозьких землях збудували фортеці, де розмістили московські залоги. за роки національно-визвольної війни на січі теж відбулися певні зміни. запорожці об'єднувалися в курені — військові та адміністративно-господарські одиниці. до них входили також юнаки і хлопчики, які готувалися стати козаками — молодики і джури. очолював курінь отаман. його обирали козаки куреня. під час воєнних походів із курінних козаків формувалися полки та сотні, обирали полковників і сотників. об'єднання запорозьких козаків в одну організацію називалося кошем, запорозькою січчю. її очолював кошовий отаман. курінні отамани разом із кошовим січчю. в умовах майже постійних бойових дій їх роль зростала. навіть з'явилася посада кошового гетьмана. у запорозькій січі дотримувалися традиції козацької демократії і соціальної рівності. діяли козацькі ради. на них, зокрема, запорожці розподіляли угіддя між куренями, обирали кошового, писаря, суддю, осавулів та інших старшин. тривала війна й негаразди сприяли напливу охочих долучитися до «братства» запорожців. це були переважно знедолені й ображені, що перетворювало січ на вибухонебезпечне середовище, яке гостро реагувало на будь-які утиски й обмеження прав і свобод. кошовий отаман і. сірко. одним із найвідоміших отаманів запорозької січі другої половини xvii ст. був іван сірко (початок xvii ст. — 1680 постать і. сірка — одна з найбільш суперечливих в українській історії. уперше в письмових джерелах ім'я і. сірка згадується в 1653 р. у 1658—1660 рр. подільські козаки обирали його вінницьким (кальницьким) полковником. і. сірко був серед тих, хто виступав проти гетьмана і. виговського. саме він організував і здійснив військовий похід на аккерман, що спричинив розпад україно-татарського союзу й не дав можливості і. виговському скористатися результатами перемоги під конотопом. і. сірко зі своїми козаками примусив і. виговського зректися булави і зробив усе можливе, щоб вона потрапила до рук ю. хмельницького. за це він отримав від російського царя винагороду — «двісті золотих та на триста рублів соболів». після підписання слободищенського трактату 1660 р. і. сірко виступив проти нього, залишив полковництво й пішов на запорожжя. у 1660— 1661 рр. брав участь у походах запорозьких козаків проти кримського ханства. після обрання і. брюховецького гетьманом в 1663 р. і. сірко вперше став кошовим отаманом війська запорозького. у 1663 р. він здійснив два вдалі походи до криму, завдавши відчутних поразок ханським . наступного року разом із московськими військами здійснив похід на правобережжя і розгромив загони польського полковника с. чернецького і правобережного гетьмана п. тетері. після укладення андрусівського перемир'я 1667 р. між мо-сковією і річчю посполитою і. сірко деякий час підтримував п. дорошенка в його боротьбі за возз'єднання козацької україни, але після того, як правобережний гетьман вирішив прийняти про¬текторат турецького султана, виступив проти нього. восени 1667 р. і. сірко став полковником харківського полку на слобожанщині і здійснив похід до криму: 8-тисячне козацьке військо розгромило татарську орду поблизу самої кафи (сучасна феодосія) і визволило близько 2 тис. бранців. цей переможний похід обернувся поразкою для п. дорошенка та його війська в боротьбі за об'єднання україни, він утратив союзників — татар. у 1670 р. запорожці знову обрали і. сірка своїм кошовим. того ж року він здійснив похід на очаків, турецьку твердиню на узбережжі чорного моря, захопив і зруйнував її. у жовтні 1671 р. новий крутий поворот — і. сірко разом із м. ханенком присягнув речі посполитій і зобов'язався воювати з кримським ханством. у 1672 р., після усунення від влади д. многогрішного, і. сірко вирішив поборотися за гетьманську булаву, але зазнав поразки. полтавський полковник ф. жученко захопив і.

Оз заманына карай жаксы дамыган елдерди оркениет дейди. мысалы ежелги египет тагы баска