Твір про місяць лютий. 10 речень. ! завтра урок!

Зима наближається до кінця, уже настав і лютий – останній її місяць. сьогодні він називається на римський лад, а от у древніх слов'ян його величали по-іншому: снежень, сечень, межень, бокогрей, лютень, ледіч. наші предки пов'язували цей місяць з образом вовка. за народними повір'ями, вовче виття в зимову пору віщує мороз і заметіль. під цю пору селяни вже готувалися до весни – лагодили транспорт, реманент, вивозили на поля добрива, підготовляли посівний матеріал. відтак з лютим пов’язано чимало прикмет і завбачень. люди ретельно стежили за поведінкою погоди, аби передбачити, якими мають бути весна й літо. адже в лютому сонце повертає на літо. день уже помітно збільшується. це місяць особливий: в лютневі дні баба-зима зустрічається з дівчиною-весною і свариться-скаженіє, бо аж надто не хочеться їй втрачати своєї морозно-льодової влади над землею і . вона то сніжить, то хурделить, то тріщить морозами, щоб показати, що є ще в неї сили. одночасно котрогось дня може допустити потепління і відлигу, щоб приспати пильність весни, – і зненацька знову вдарити морозами. однак, незважаючи на всі потуги, бабі-зимі після стрітення вже не воскреснути, бо сонце йде до святого воскресіння.

На тому старому дубі кожноі весни гніздилися шпаки. старий досить вправно порався по господарству.