Пояснiть,коли в закiнченях iменника слiд писали -о-,а коли -е(э)

назви чітко окреслених предметів і понять: назви істот, охоплювані зором речі, частин тіла днів тижня та місяців назви населених пунктів різних мір наукові терміни (атом, суфікс).

назви нечітко окреслених предметів і понять не мають певних меж назви великих споруд територій збірні назви назви речовин явищ дій станів абстрактних понять

іменники ii відміни чоловічого роду в родовому відмінку однини -а (-я) -у (-ю) назви чітко окреслених предметів і понять мають закінчення -а: учень — учня, лікар — лікаря, мороз (прізвище) — мороза, вітер (персонаж казки) — вітра, комар — комара, горобець — горобця, слон — слона, кит — кита, листок — листка, палець — пальця, ясен — ясена, четвер -— четверга, жовтень — жовтня, метр — метра, ампер — ампера, електрон — електрона, катет — катета, відмінок — відмінка. назви нечітко окреслених предметів і понять мають закінчення -у: степ — степу, пісок — піску, ячмінь — ячменю, барвінок — барвінку, грім — грому, сон — сну, ідеал — ідеалу, прогрес — прогресу, спорт — спорту, сибір — сибіру, байкал — байкалу. трапляються й відхилення від цього правила та вагання: міст — моста і мосту, двір — двора і двору, стіл — стола і столу (з різним значенням), вечір — вечора, овес — вівса (хоч ячмінь — ячменю), хліб — хліба тощо. назви населених пунктів у родовому відмінку однини мають закінчення -а (у давнину населені пункти були чітко обмежовані захисними валами, ровами, частоколами): київ — києва, херсон — херсона, тернопіль — тернополя, конотоп — конотопа, лондон — лондона, париж — парижа. назви територій мають закінчення –у: крим — криму, поділ — подолу, китай — китаю. виняток становлять складені назви населених пунктів, у яких друга частина співзвучна з загальною назвою, що має закінчення -у: красний лиман (із 2016р. місто лиман) — красного лиману (але лимана), часів яр — часового яру, кам’яний брід — кам’яного броду. у назвах річок під наголосом виступає закінчення -а: дніпро — дніпра́, ірпінь — ірпеня́, остер — остра́. у назвах річок не під наголосом виступає закінчення -у: дон — до́ну, буг — бу́гу, інгул — інгу́лу. деякі іменники залежно від свого значення можуть мати і закінчення -а, і закінчення -у: листопад — листопада (місяць), листопаду (опадання листя); лист — листа (шматок матеріалу, писаний текст), листу (збірне поняття); камінь — каменя (шматок породи), каменю (матеріал); алжир — алжира (місто), алжиру (країна). правопис закінчень іменників ii відміни чоловічого роду в інших відмінках від-мінки закінчення іменників ii відміни чоловічого роду н. — р. іменники ii відміни чоловічого роду у родовому відмінку множини можуть мати закінчення -ів (-їв) або нульове закінчення (див. відмінкові закінчення іменників). іменники чоловічого роду в родовому відмінку множини мають звичайно закінчення -ів: солдат — солдатів, партизан — партизанів, ткач — ткачів, батько — батьків, тато — татів, плащ — плащів, помідор — помідорів, кілограм — кілограмів.нульове закінчення в родовому відмінку множини (крім кількох винятків — див. відмінкові закінчення іменників) мають лише ті іменники чоловічого роду, які в множині втрачають суфікс -ин-: киянин — кияни, киян; татарин — татари, татар; громадянин — громадяни, громадян.виняток з цього: хазяїн — хазяї, хазяїв (і хазяїни, хазяїнів). д. у давальному відмінку однини більшість іменників другої відміни чоловічого роду мають паралельно закінчення -ові, -еві (на письмі також -єві) і рідше -у (-ю): батько — батькові і батьку, будинок — будинкові і будинку, пан міністр — панові міністру, рідний край — рідному краєві і рідному краю. у деяких іменниках чоловічого роду (з кінцевими основи -ів-, -ов-) у давальному відмінку однини можливе лише закінчення -у, -ю: острів — острову (”островові” було б важко вимовляти), яків — якову, київ — києву, глібов — глібову. зн. — ор. в орудному відмінку однини треба розрізняти прізвища прикметникового походження на -ов (-ев, -єв), -ін, -ин і однозвучні назви населених пунктів. прізвища тут мають закінчення -им, а однозвучні назви населених пунктів — -ом: сергієм миколайовичем че́рниковим, але селом черни́ковом; поетом пушкіним, але містом пушкіном. проте прізвища на -ов, -ін, -ин, які не походять від прикметників, мають закінчення -ом: сербин — сербином, волошин — волошином, кармазин — кармазином, дарвін — дарвіном, чарлі чаплін — чарлі чапліном, пров — провом. м. у місцевому відмінку однини можливі три різні закінчення (див. відмінкові закінчення іменників): -і (-ї); -ові, -еві (-єві); -у (-ю). вживання їх поки ще остаточно не усталене. найчастіше вживається закінчення -і: стіл — на столі, камінь — на камені, поріг — на порозі, бік — на боці, рух — у русі. іменники з основою на к мають, як правило, закінчення -у: будинок — у будинку, сік — у соку, візок — на візку, парк — у парку. закінчення -ові, -еві буває переважно в назвах істот: батько — при батькові, син — при синові, кінь — на коневі (і на коні, на коню).

Малиновий - наймалиновіший, найбільш малиновий

Високий - найвищий, найбільш високий

Гнідий - не може мати ступенів порівняння

Теплолюбний - найтеплолюбніший; найбільш теплолбний

Презлий - найзліший, найбільш злий

Гарний - найгарніший, найбільш гарний

Весняний - найвесняніший, найбільш весняний

Низький - найнижчий, найбільш низький.