Ці українські мистецькі вироби як прикраси сільських хат почали використовуватися в середині хіх ст. вони прийшли з китаю. їх описано у творах григорія квітки-основ`яненка, михайла коцюбинського, бориса грінченка. іван франко теж відзначив їх "незвичайну оригінальність узорів і відпрацьовану техніку" . ідеться

ідеться про витинанки.   це дуже давнє слов'янське мистецтво, яке включає різноматні орнаментни, філігранні та тонкі ажурні вироби. вони виготовляются з паперу або дерева за ножиць або маленької сокири.

для прикладу можна роздивитись на зображенні витинанку о. шинкаренко.

Висока дзвіниця домінує над територією Софіївського заповідника. Спорудження її зі східного боку собору було продиктоване топографією міста, яка склалася історично,- наявністю Софіївської площі (нині площа Богдана Хмельницького).  

Дзвіниця була першою кам'яною спорудою, збудованою на подвір'ї Софіївського монастиря після пожежі 1697 року. Її споруджено в 1699- 1706 роках. У 1709 році біля стін дзвіниці відбулась урочиста зустріч переможців Полтавської битви на чолі з Петром І, тому її часто називають Тріумфальною.  

Спочатку споруда була триярусною. Архітектор дзвіниці невідомий. У документах збереглося лише ім'я "кам'яних справ підмайстра" Сави Яковлєва, який брав участь у будівництві. Невдовзі після закінчення будівництва верхні яруси її внаслідок землетрусу почали руйнуватися. В 1744 - 1748 роках дзвіницю відбудовано під керівництвом відомого петербурзького архітектора Й. Шеделя. Два верхніх яруси було розібрано і замість них споруджено нові. Над виконанням ліпного декору фасадів працювали талановиті українські майстри з Жовкви Іван і Степан Стобенські. Нова дзвіниця теж була триярусною. Її вінчав барочний купол з високим позолоченим шпилем.