Напишите канцовку к рассказу приемыш

Ивот приемыш улетел. мы начали искать его , но видно он уже далеко мы его не найдем. мы начали искать другого почти таково же. мы искали почти 3 года и не нашли. наступило лето. мы пошли на охоту с собольком. и вот чудо. соболько загавкал. и когда он загавкал  я повернул голову и вот наш приемыш. о чудо. наступила ночь. приемыш играл с соболько , а соболько играл с ним. я смотрел на их дружбу и думал: они честные друзья !

Ришел старик домой и ничего не узнал там - землянки его нет, а вместо нее стоит мерседес и семья отмечает семейный праздник выездом на пикник. короче, попал он в другое время! на несколько веков вперед. эта семья его и увезла в город большой-красивый (обзовите его москвой или суздалем - разницы нет) и стала относиться к нему как к отцу своему, а там он познакомился вскоре с интеллигентной женщиной возраста и начал новую жизнь - новая жена, невесть откуда взявшиеся "дети" и "внуки"..

Відповідь:

Я перегорнула останню сторінку оповідання відомого письменника-фантаста Г. Веллса "Чарівна крамниця" і наче вступила в інший світ — буденний, звичайний і не такий цікавий. Упродовж години мене охоплювало чисте, радісне, дивовижне почуття: я потрапила у чарівну поетичну казку, від якої мені зовсім не хотілося відриватися. Адже мій світ такий не схожий на той, чарівний, казковий, у якому живе герой оповідання, маленький Джип.

Там все цікавить, чарує, вабить: чародій-продавець, який дістає з-за вуха й з рота кришталеві кульки, порцелянова рука з колодою чарівних карт, такий самий незвичайний капелюх і чарівні дзеркала. А які чудові іграшки! Лялька, що плаче, як жива: "Яйце є — яйця нема", коник-гойдалка, стійкі олов'яні солдатики, чарівні поїзди, що рухалися без пари й пружини. Це неповторний світ дитинства, світ незабутньої чарівної казки, у яку веде нас письменник.

Герберт Веллс якось зазначив: "Має право називатися справжнім письменником лише той, хто може навчити чого-небудь своїх сучасників, хто краще бачить навколо і більше бачить попереду. Я завжди згоден думати, що я усе-таки такий".

Письменник має рацію. Своїм прекрасним оповіданням "Чарівна крамниця" він вчить нас бути людяними, безпосередніми, любити й шанувати людей, бачити й розуміти прекрасне в людях і навколишньому світі. Нарешті, вірити в диво, мріяти, сподіватися, що світ стане добрішим, досконалішим, прекраснішим, гуманнішим!