Розповідь про максима яценко іть будьласка

дядя петра максим в прошлом был военным. он любил порядок во всём и дисциплину и мечтал вырастить мальчика настоящим мужчиной, уверенным в себе человеком, который, даже будучи слепым, мог достойно идти по жизни, принимая все радости и неприятности судьбы.

  дядя максим никогда не сюсюкается с мальчиком, не его сам и не разрешает сестре нежить ребенка, он старается объяснить маме петра, что ребенка нужно с ранних лет учить жить в этом непростом мире.  

по инициативе дяди максима петр попадает в монастырь, где знакомится с другими слепыми юношами, именно тогда он осознает полноту своего несчастья, но дядя не дает ему упасть духом, и вместе с другими слепцами петрусь отправляется в странствие. возвращается он совсем другим человеком, познав мир во всем его многообразии.

петр научился играть так, что  «каждое сердце дрожало, как будто он касался его своими быстро бегающими руками.» это значит, что он нашел себя, нашел свое место в жизни, и неважно слепой ты или зрячий, здоров или болен, важно знать и понимать, зачем ты пришел на эту землю, что можешь сделать для людей, какой оставить

и в этом была огромная заслуга его дядя максима.

        можу запропонувати охарактеризувати дракона грицька у такий спосіб:         дракон грицько – добрий та чуйний дракон, який «вилупився з яйця, що пролежало, може, із сотню літ у печер», жив на світі близько восьми років і про його існування ніхто не знав. нікому було його виховувати, малий навіть не знав, що йому їсти, тому харчувався травичкою, не вживав м’яса, нікому не чинив кривди.         згодом дракон потоваришував із пустельником, який навчив його грамоти. грицько почав читати, писати вірші, знайомитись з богословськими творами. грицько навіть намагається контролювати свою справжню природу, випускаючи полум’я лише вгору. так він намагається не зашкодити природі, береже її від пожежі.         проте спокійне життя дракона триває недовго. князь оголошує на нього полювання і до нього йдуть лицарі, а згодом і зовсім вбивають його. ніхто не зважає на те, що «цей дракон якийсь дуже дивний. ні на кого не нападає, нікого не вбиває». всі люди були ласі збагачення, мали на меті лише власні цілі.         отже, у творі ю. винничука дракон зображується як поет та християнин. це добра, не хижа істота, яка нікому не хоче чинити зла. грицько дбає про природу, їсть листячка, контролює свою справжню суть.