Чому "сто тисяч" івана карпенка-карого є трагікомедією?

Трагікомедія «сто тисяч» івана карпенка-карого — один із кращих творів української драматургії. головним героєм п’єси є герасим калитка — сільський багатій, основою багатства якого є земля. маючи «шматочок кругленький» в двісті десятин, він прагне більшого: «всю землю навкруги скуплю, їдеш день — чия земля? калитчина! їдеш два — чия земля? калитчина! їдеш три — чия земля? диханіє спирає…» весь смисл життя калитки, всі його помисли, вся енергія спрямовані на придбання землі. але для цього потрібні гроші. звичайно, добуває їх герасим важкою працею: сам не доспить і не прогуляє, але і своїм рідним та наймитам не дасть змарнувати час. не від того він, щоб і заробити на близьких: з кума савки, який просить позичити грошей, калитка хоче взяти великий процент та ще й вимагає «запродажню запись» на воли. заради грошей герасим ладен чортові душу запродати, тому й захопила його перспектива вигідно придбати фальшивих сто тисяч. коли ж він зрозумів, що став жертвою обману,

Бо у творі висміюється надмірна жага до збагачення

лошади разгадали обман и уже не смогут простить человека. не будет больше между ними былого доверия. человек осознал свою ошибку, но ничего уже нельзя было исправить. и «тяжелая лошадиная тоска» навалилась на него, он почувствовал себя «нелепым, отжившим существом».

и тоска, тяжелая лошадиная тоска навалилась на меня, пригнула к земле. и вскоре я уже сам казался себе каким-то нелепым, отжившим существом.

существом из той же лошадиной