Іть будь ласка! "моє враження про "казка про яян"

Тема:   зображення фантастичної події: хлопець-козопас потрапив у місто, де живуть тільки яяни. ідея:   засудження тих, хто чує тільки власне «я», до всього іншого — байдужі, возвеличення доброти, чуйності, прагнення подати безкорисливу тому, хто її потребує. основна думка:   сутність людського життя, призначення людини на землі — не відокремлюватися від суспільства, від оточуючих тебе людей, не занурюватися в особистому «я», а ближньому, відчувати власну необхідність для іншого. жанр:   казка-притча. переказ (сюжет)  «казка про яян»  хлопець, випасаючи кіз, погнався за однією, яка відокремилася від решти, і, «посковзнувшись, упав у глибочезне провалля». пастушок потрапив у місто яян. мешканці цього міста не звертали на нього уваги, бо кожний з них жив своїм внутрішнім «я». однак козопасу пощастило, він зустрів кволого діда. старий розповів йому про мешканців яян. від діда хлопець дізнався, що покинути це місто можна через браму, але до неї слід звернутися на «ти». на знак подяки, поваги до старого, пастушок посадив його собі на плечі і вийшов через відчинену браму. потрапивши додому, замість діда на своїх плечах він побачив мішок, наповнений самоцвітами. сюжетні лінії «казка про яян»  • перебування хлопця у місті яян, розповідь про цих мешканців; • попереднє життя старця (юнги). композиція  «казка про яян»  події у творі швидко розгортаються. за невеликий час хлопець знайомиться з життям яян, дізнається про можливість потрапити додому, і врешті-решт його мрія здійснилася. експозиція:   випасаючи кіз, пастушок раптово потрапляє до міста, де мешкають яяни. зав’язка:   через розповіді дідуся хлопець знайомиться з життям яян. кульмінація: віднайдена можливість покинути яян через браму, яка на прохання хлопця відчинилася. розв’язка:   хлопець на рідній землі, на плечах у нього замість діда мішок із самоцвітами. проблематика «казка про яян»  • я — ти — суспільство; • бездушність і доброта; • повага і особиста надмірна гордість. казково-притчеві ознаки твору  «казка про яян»  казкові особливості:   пастушок перечепився, упав і потрапив до іншої місцевості;   місто з вузьких довгих веж, що весь час завалювалися;   спосіб життя яян;   брама у місті відкривається тоді, коли до неї звернешся і скажеш звичайнісіньке «ти»;   брама — жива істота (чекала, коли до неї звернуться);   замість дідуся на плечах хлопця — мішок, по гузир наповнений самоцвітами;   сім брам;   щасливе закінчення твору. повчальне (притчеве) значення твору:   повага до старших;   уміння боротися з труднощами і долати їх;   відчувати не тільки своє «я», а також «я» оточуючих;   нічого немає кращого за рідну домівку, країни.

Літературний рід: лірика. жанр: ліричний вірш. вид лірики: патріотична. провідний мотив: мрія про повернення на рідну землю. віршовий розмір: ямб. про твір: перебуваючи в засланні, в. стус з ніжністю згадує рідний край, який пізнавав змалку і який залишився теплим спогадом: «сонця хлюпочуться в озерах», «світання тіні пелехаті над райдугою голосів», «плескіт крил і хлюпіт хвиль»… настрій ліричного героя емоційно під­несений, проте до жорстокої реальності читача повертає питання «де», яке звучить рефреном. оптимістично звучать останні рядки вірша: «і лазурово простелися, і душу порятуй мені». ліричний герой (читай в. стус) сподівається, що спогади про рідний край порятують його душу від несправедливості й зневіри. вірш «о земле втрачена, » нале­жить до невольницької лірики. ліричний герой поезії сумує, страждає в розлуці з рідною землею, він пригадує забуті дні — «сині ниви», «перегуд джмелів», «лет голубів» і її — «грішну і святу», кохану. і просить «землю втрачену», щоб явилася вона йому хоч уві сні — дати силу, порятувати зболену душу.