Твір на тему моє ставлення до хлопчика зірки

Яку людину можна назвати красивою? ту, в якої гарна зовнішність, чи ту, в якої гарні вчинки? звичайно, краса зовнішня завжди приваблює, милує око. але важливіше, на мою думку, мати красу внутрішню, яка виявляється у вчинках, по­ведінці, ставленні до людей, навколишнього світу. такі думки з’явилися у мене після прочитання казки ійського письмен­ника оскара вайльда «хлопчик-зірка». разом із тим виникло багато запитань, на які я спробую дати відповідь. як відомо з сюжету казки, хлопчик-зірка був надзвичайним красенем. ге­рой «мав личко біле й ніжне, мов вирізьблене зі слонової кістки, і золоті куче­рі — як пелюстки нарциса, і губи — як пелюстки червоної троянди, і очі — як фіалки, що дивляться в чисту воду струмка. і він стрункий, немов квітка в полі, де не ступала нога косаря» (переклад і. корунця). окрім того, він був прудконо­гим, умів танцювати, співати й грати на сопілці. проте ця врода обернулася ге­роєві на шкоду, бо виростав він гордовитим, себелюбним і жорстоким. хлопець гордував сільськими дітьми, називав їх своїми слугами, не мав співчуття до нуж­денних, сліпих, калік, скривджених долею, кидав у них камінням і насміхався. любив він тільки себе. у хлопчика-зірки було кам’яне серце, і свій холод він по­ширював на всіх, бо діти, спілкуючись із ним, теж ставали такими самими жор­стокими і себелюбними. для нього не було нічого святого. хлопчик-зірка зневажив і прогнав навіть свою матір, відрікшись від неї. це було найбільшим злом героя, і за це він був по­караний. хлопчик-зірка втратив свою красу, став бридким і потворним. обличчя виражало його справжнє єство. лише тоді герой наче схаменувся і пішов шукати свою матір. хлопчикові-зірці довелося зазнати багато страждань, він на собі пізнав приниження, зневагу, голод, спрагу. усе це змінило його на краще, він зрікся своєї гордині. і лише тоді зустрів матір і батька, який був королем. хлопчик-зірка став правити містом, і був він «милосердний і справедливий до всіх. нікому не дозволяв він поводитися жорсто­ко з птахами й звірами, і вчив усіх любові, добра та милосердя. голодним він роз­давав хліб, а голим — одяг, і в його державі панували мир і достатки». здавалося, так буде тривати вічно, але правив хлопчик-зірка недовго: через три роки він помер. як бачимо, за все треба платити. занадто багато чинив він зла, пройшов тяжкі випробування. казка вчить, що перш ніж зробити якийсь крок чи вчинок, треба добре подума­ти. не можна дозволяти собі бути жорстоким, гордовитим. а ще треба пам’ятати, що зовнішня краса ‑ це не привід робити ганебні вчинки. бо найголовніше – це краса душі. дякуючи о. вайльдові та його казці, я зрозумів таку важливу істину.

кажуть, що кожна дитина талановита. чому ж тоді в історії україни немає нікого подібного до природознавця вернадського чи кардіохірурга миколи амосова, співака-філософа бориса гмирі чи художниці від народу катерини білокур? чому ніхто не досяг генія тараса шевченка?

зрозуміти природу людини, перевтілення дитячого яскравого світу на сірий, буденний і нецікавий змогла поетеса ліна костенко.

вона зберегла у своєму серці незаплямовану душу дитини, що й ліні костенко стати талановитою особистістю.

дівчинка анна з її вірша "кольорові миші" дуже схожа на саму поетесу, яка дарує чарівний яскравий світ своїм читачам.

чому ж десятирічна "підсудна анна стала перед судом"? чим вона завинила перед сусідом і всім світом? поетеса подає у вірші "претензії" сусіда до дівчинки, які стосуються виховання його дітей:

вони були нормальні і здорові, а ця чаклунка збила їх з пуття, і вночі їм сняться миші кольорові. од тих мишей немає нам життя.

сусіда дівчинки обдурює, що в звичайному осінньому листі можна бачити щось інше, ніж саме листя! в цьому і полягає вся "моральна школа" дівчинки!

ліна костенко в образі "сірого сусіда", який хоче бачити все за стандартом, показує обмежених людей, що живуть лише матеріальними інтересами, не бачать красу навколишнього світу. таких можна назвати моральними дальтоніками. ця алегорія проходить через весь текст вірша. сама поетеса неодноразово зустрічалася з подібними "сірим и сусі" "від літератури", тому досить тривалий час вірші л. костенко не потрапляли до друку: "сірі сусіди" виявились не тільки "сірими", а ще й агресивними. все, яку вірші: "чаклунок ми караєм по закону".

крім філософського сюжету вірша вражає мова поетеси: яскрава, соковита. якщо героїня ліни костенко вгледіла в осінньому листі подобу кольорових мишей, то поетеса в осі н ньому сон ці бачить "яблуко недоквас", яке стояло "в голих кленах у вікні". як точно за кольором, формою, емоційним станом героїні і читачів!

поетеса поділяє світ на кольоровий, що асоціюється з неповторністю, з яскравими особливостями, як дівчинка анна, і сірий та чорний, що несуть з собою обмеженість, агресію, зло.

і хоч "суддя в судейській чорній мантії" виносить вирок всьому кольоровому світові; ліна костенко закликає читача до оптимізму:

і раптом нявкнув кольоровий кіт. залив чорнилом вирок на папері.

поспішаймо жити, ставаймо дорослими, мої однокласники! але давайте не загубимо кольорового світу дитинства!