Зробити розповідь про стрітення господнє

різдв’яний круг свят завершується празником господнього стрітення, що його святкуємо сорокового дня по христовому різдві  15 лютого. як і різдво, стрітення належить до 12-ти найбільших (окрім свята над святами – великодня) свят церковного року. в цей день згадується євангельська подія, коли на 40-й день після народження христа, його земні батьки – діва марія та йосип обручник принесли немовля ісуса до єрусалимського храму. ці події яскраво описані в євангелії від луки.

-таку назву празник має тому, що у цей день відбулася стріча божої дитини - маленького ісуса і його пресвятої матері з праведним семеоном, - пише в своєму етнографічному дослідженні  «обрядові дійства та розваги молоді» дмитро копинець, закарпатський вчитель і етнограф. - закон мойсея приписував, що кожна жінка по народженні дитини протягом 40 днів не сміє входити до храму, бо в тому часі вона вважалася нечистою. на ці 40 днів припадав період очищення. діва марія, як божа мати, не була зобов’язана до обряду очищення, бо освятилася христовим різдвом. і все ж вона у покорі сповняє приписи закону і приносить у жертву дві горлиці, бо 40-го дня відбувався обряд пожертвування богові і народження хлопчика. за божим просвіченням семеон у дитятку ісусі пізнав месію, бере його на руки, прегарною молитвою господа бога за ласку, що його очі побачили обіцяного спасителя. дух богослужби стрітення є той самий, що й дух христового різдва і богоявління: прославити богоявління на землі, звеличити христове божество та віддати честь пречистій діві марії як богоматері.

Був у матері єдиний син - добрий, ненаглядний. душі в ньому мати не чуяла. по краплині збирала росу для вишивання, найтоньчишим шовком вишивала сорочки. виріс син славний, гарний. одружився з дівчиною небаченої краси.  привів молоду дружину в хату. незлюбила та свекруху, зненавиділа її. боялася мати показатися невістці на очі, сиділа у сінях. а потім у сарай переселилась. але молодиця не заспокоюється: " коли хочеш, щоб я жила з тобою, убий матір, вийми з грудей серце і спали на вогні "не здригнулась душа сина: так зачарувала його врода дружини. каже він матері: "наказала мені дружина вбити вас, мамо. а не послухаю - піде від мене. " заплакала мати і відновила: " ну що ж, сину, роби так, як велить серце. "пішов син з матір'ю в діброву, наламав сухого хмизу, розпалив  вогнище. убив матір, поклав серце на жар. спалахнув сучок, тріснув; полетіла  жаринка, ударила в обличчя синові, обпекла боляче. скрипнув той, закрив  долонею обличчя. стрепенулося серце материнське, що горіло на повільному  вогню, прошепотіло: "синочку мій, тобі боляче? зірви листок подорожника, ось росте біля вогнища, приклади до обпеченого місця. а до листка подорожника  приклади материнське серце. потім в вогонь "заридав син, схопив гаряче материнське серце, уклав його в розкраяні  груди, облив пекучими сльозами. зрозумів він, що ніхто й ніколи не любив його  так гаряче й віддано, як рідна матір. і такою величезною й невичерпною була  "любов материнська, таким всесильним було бажання бачити сина радісним і  безтурботним, що ожило серце, загоїлась рана. підвелася мати і притисла  кучеряву голову до грудей.осоружною стала йому дружина - красуня, не міг він повернутися до неї. не вернулася до дому й мати. пішли вони у двох степами широкими та й стали  могилами високими. то ж не даремно кажуть в народі, що найсвятіша й найсильніша любов  материнська.!